Аудіо-поезія

Попри велику емоційність і нестійкість цього дня, відпочивши від соц.мереж, я запустила свої вірші нарешті у блоги :)
Тому,бажаю приємного прослуховування і дуже хотілось би почути вашу думку,стосовно них
Адже,це дебют і певний експеремент, тому хотілось би почути думки та критику

Audio-poetry @Malynivna - Потяг
Audio-poetry @Malynivna - Відлік часу

Корона

ось мій дебют у прозі..колись написала на конкурс і сьогодні натрапила..

приємного читання:)

Корона

Осінь..Листопад.
На лавці сидять двоє,втомлені часом та відстанню. Сива голова жінки схилилась на плече співрозмовника.Вуста тихо промовили:
-Ось і зустрілись..Тепер нас звела осінь.
-Чому нас життя розлучило?Я так хотів бути з тобою..я так боявся..
-Я про тебе думала всі ці роки і молила Бога про ще одну зустріч.
-Це ж не остання наша розмова? Ми побачимся ще раз? - з тривогою в голосі запитав чоловік
-Так,побачимось - відповіла,бо не змогла збрехати

* * *
Їй було 19.Йому 29.
Він-син багатого батька, вона - пішла до них на роботу. Здавалось,жодного зв*язку між ними.
Проте,в першу зустріч,між ними щось відбулося. Він зголосився підвезти додому.Вона не змогла відмовити.Їхала,перебираючи ключі у руках,щоб приховати своє хвилювання. Він вдавав,що не помічає,хоча з перших секунд йому було все зрозуміло.Він бачив її наскрізь.
- Як тебе звуть?
- Ангеліна - ледь чутно вимовила
- Я ..я буду називати тебе Ангелом
- Чому?
- Бо ти і є Ангел

Вона зайшла в дім із загадковою усмішкою, з думками,які гнала від себе геть,ніби щось грішне.
"Так не буває.Це просто жарт.Я йому не пара" - крутилося з голові,немов мантра.
Так і заснула - збентежена та усміхнена..


Через тиждень відбулось їхнє перше побачення.

Була гроза,дощ йшов без перестанку, перебиваючи стукіт її серця.Вони об*їдались морозивом та сміялися.Він відразу купив її улюблене - горіхове.
-Звідки ти знав?
-Я знаю більше ніж ти думаєш.Ти відкрита - і дивлячись в очі,тихо добавив - і дуже красива.

Отой вкрадений поцілунок у щоку палав,наче обшпарений. Вона тримала його рукою і відчувала тепло губ.Ніяк не вірила щастю.
Так не буває..

Наступне побачення було біля річки,з міліардом зірок та світлячками. Яскраво світив місяць та шумів ліс.

Казка.
Повсідалися на капот машини та говорили про все на світі,а потім мовчали. Цього було достатньо для щастя. Він уважно глянув на неї,торкнувся її обличчя та промовив:
- У тебе є корона,але тільки я можу її бачити

Не встигла відповісти..Гарячі вуста застигли в поцілунку.Це була найсолодша та найболючіша мить цього вечора.Головою розуміла,що так не буває,а серце надялось на шматочок щастя.

"А може я вийняток?Може все у нас складеться?..Хіба закохується багатий у таку як я? Його сім*я цього не допустить"
А сама надіялась.Сяяла,тремтіла,чекала нових зустрічей.

Вони були все солодшими.Вона бачила вогонь в його очах,тепло і ніжність,бажання і страх.
Страх закохатися та знову залишитися з розбитим серцем.А він тільки що його склеїв.

Але як встояти?Як її можна не любити?Вона така дитяча та мила.Вона вірить у казку. Вірить у мене.
Так не буває.

Одного холодного вечора він їй сказав:
-Я занадто до тебе звикаю.Ти стаєш близькою.Це погано
-Чого ти боїшся?Я не зможу розбити тобі серця.Тільки ти бачиш мою корону - і пригорнулася,немов востаннє.
У відповідь,він лише її обійняв.

Згодом,він залишився сам на сам із своїм склеєєним серцем.

Бо розбите було за 2,5тисячі км від нього..




03/10/12 

залягти би десь..

Залягти би десь, може у спокій
Хоча ні..
Спокою в мене багато
Він у мене невтомний, глибокий
Як буває в неділю -
у свято

Залягти би десь, може у тишу
Краще так -
щоб подалі від слів
Там, у тиші цілунки я лишу
Ти ж казав, що їх наче хотів?

Залягти би десь знову у тишу
Хоча ні..
Я тут зараз лежу
І весь день щось невтомно я пишу
І весь день то молюсь,
то грішу

terzo piano

Багатослівні звуки фортепіано
Стирають з голови глобальні плани
Біжу вночі на terzo piano
По фарбу
Щоб замалювати шрами

Мелодика та рими із квартири
Перезвучали
Переграли
Зникли
Все,що могли з тобою,вже пропили -
Чаями / кавами
І знов ранкові ритми..

Для всіх значних думок немає морфію,
а той,що є -
я вже давно розлила
Перечитала всі картини обрію
Ти вибач, що така спокійна
Не вразлива

періодика

Періодично..
Зненацька..
У дощовий ранок..
**
Сум повертається до мене
Стає в брудних сандалях
на осінній ґанок

Це мов нагадування світу,
Про те,що все в житті
є змінним..
Що після зливи будуть квіти
Про те,
що біль буває тлінним

Клянусь собі під чашку кави,
що в цьому світі є баланс
Що є добро..
що не лукаво
Люди шукають в щасті транс..

І мовчки криком обіцяю
Взяти у руки все тепло
Пробачити себе
Попити чаю..
Наче,нічого й не було..

Львівський ранок із дощу

Ранок із гарячих львівських обіймів,

Ранок із холодного львівського дощу..

Біля тебе,мені не потрібне снодійне

Біля тебе, мені якось зовсім не до сну..

Міцно заплутались,щоб не пропасти

Щоби всі ПАЗЛИ складались в ЗІРКИ

Дай мені ще раз в обійми упасти..

Грітись тобою.Шукати шляхи

Магія Карпат. Вірш 3/4/5

Рими, 
мов той серпневий зорепад
Мені на подушку лягають
Зірки рахую 6-ий рік підряд
Вони мене щоночі обіймають

Зірки,мов чай-зігріють без питань
І вислухають мовчки
Без образ
Я не люблю казати "перестань"
Та якщо кажу- 
То забудь про нас

***

Пірнаю в обійми

Так тепло й спокійно

Тримайте. Кохайте

У гір запитайте

Куди пішло літо

Чи буде зима

Я в осінь вже вдіта

Я в гори втекла

****

Дивись у внутрішню безодню

Шукай там спокій-

Він живий

Якщо не завтра-

То сьогодні

Мене ретвітне

Голос твій :-)

Магія Карпат. Вірш 2

Якщо ти станеш моїм човном - 
я дозволю вести себе у всіх напрямках світу..

Якщо ти станеш моїм вином - 
я почну тебе пити..і навіть любити

Якщо ти будеш тримати тепло - 
я зможу гріти теплом пів світу..

Якщо ти станеш моїм добром -
навіть узимку ростимуть квіти..

Якщо ти станеш моїм дощем  -
я ніколи не придбаю парасолю

Тоді .. ти станеш моїм плащем - 
Ми разом надто цінуєм волю

26/08/13 

про любов підліткову // про любов дорослу

Сьогодні мала мільйон часу, щоб поспостергігати та насолодитись моментами..

Концерт.
Крута музика..
Море людей..
Згадались свої перші "Нівроку" та " Висадки"..
Згадались підліткові закоханості та любові..

Дивлюсь на людей, бачу різні вікові категорії.. різні реакції та погляди
Увагу привертали підлітки :)
Закохані підлітки.

У підлітковому віці , вірять, що любов справжня і назавжди

І як чудово було спостерігати за тими щирими посмішками, очиськами ,в яких феєрверки із вогників; спраглими поцілунками та такими ніжними та обережними обіймами..
Стільки щирості та почуттів вони вкладають одне в одного.
І головне,вірять, що так буде завжди ! Що не буде проблем, сварок, розлучень.
Комусь здасться,що це наївно..
Мені здається, що це прекрасно !
Ви самі, так зараз можете  ??

А що ж дорослі ?
Сотні разів чула про страх.

Дорослі бояться кожного наступного дня, щоб не втратити ту любов і не розчаруватися знову..

Навіть коли все чудово - бояться.
Коли нема чого боятися - бояться
Коли кохають - роблять дурні вчинки і далі бояться.
Бо граблі номер 1, потім  номер 2.. і все..
Ризик ? Страх ?
Люди бояться залишатися самотніми, але так само вони бояться ділитись собою та кохати.

Здається мені,що нам є чого повчитися у підлітків..
Поки взагалі не зачерствіли,  кожен  у своїй ізольованій мушлі..

про зраду

Останнім часом, часто чула розмови про зраду / коханок/ коханців

Не розумію зради.Ні моральної. Ні фізичної..
Особливо у сім*ї.
Не розумію і не хочу.
От власне, слухаючи сьогодні якийсь гурт на фестивалі - ледь знайшла візитку, щоб записати вірш, що прийшов в голову..
Тема одноіменна.

Моє розуміння. Безперспективність та слабкість..
Не маю багато слів, щоб про це говорити. Читайте самі і не зраджуйте ! Краще любіть !

Давай, побудь мені коханкою

Такою ніжною, приємною..

Лікуй мої сердечні ранки

І байдуже, що не взаємно!

Давай, побудь моєю втіхою

Щоб зранку

чи вночі.. 

Не довго..

І порятуй мене від відчаю

Я буду прикидатися знедоленим.

Я не скажу дружині про тебе ні слова

Я не люблю бачити,як вона плаче

Але я хочу, щоб ти завжди була готова

Хотіти мене і бачити

І так, між іншим, я не піду ніколи з дому

Бо я надто люблю її очі

Що ?

Ти не будеш лікувати мою втому ?

Чого ж ти, дівчинко, мене не хочеш ?

20/07/13

Літературне. Я.Вишневський

Поки спокійно попиваю ранкову каву з печенюшками, напишу про ще одну книгу, яку вдалось прочитати у поїзді з Києва :)
Це збірка оповідань Я.Вишневського

"Сцени з життя за стіною"

Чесно, після "Самотності в мережі" я дуже упереджено бралась за книгу. І може би й не узялась, якби її не порадила моя подруга, яка знає толк в літературі :)

Значить, книга складається із 22 коротеньких історій із життя. Цікаво те,що історії реальні і далеко не примітивного змісту. Читати було цікаво :) 

І, о свята наївність , можна легко зрозуміти, які мені найбільше сподобались  :) 

В принципі, раджу. Історії захоплюючі і повчальні. Може, деякі з них на міліметрик зможуть посунути ваше бачення. Чи заставлять повірити у те, в чому ви сумнівались.

І буквально 2 цитати:

Якщо мене болить душа, то я мушу відчувати її скрізь, оскільки душа знаходиться скрізь

Душу можна згинати лише до певної позиції. Потім вона просто тріскається і переламується 

Про страх

От і прийшов півфінал поетичного баттлу. Сьогоднішньою темою - є страх
Доречна тема,я вам скажу..

Вірш написала щойно і вислала.
Дякую,моя МУЗО, що ти мене не покидаєш ! :)

Перед свіженьким,ще гарячим віршом - хотілось би розгорнути цю тему.
 В принципі, не так давно я її зачіпала тут про щастя і страх . 

Знаєте,все таки,справа у нашій голові. 
І поки ви собі не дозволите дихати на повні груди - толку не буде..

Я теж жива людина.Теж боюся
Але тільки відчуваю страх,морально себе доводжу до внутрішньої "істерики",лиш би перестати боятись. Лиш би позбутися страху. 
Він тормоз.. Він не дає нам отримати те,про що ми мріємо ! Не дає нам рухатись..
Боятися - це наш СВІДОМИЙ вибір..
Задумайтеся

А тепер і віршик ) Чого,я власне,і прийшла сюди :)))

Страх – це панацея, коли варто бути сміливим

Коли приймаються важливі рішення

Із страхом ти ніколи не будеш щасливим

Це не дасть твоєму духу зміцнення

Страх паралізує та штовхає на негідні вчинки

Чи на те,про що будеш шкодувати

Насправді,немає жодної поважної причини

Щоб цей страх у себе впускати

Страх – це вибір. І він перед нами

Як боїшся – втрачаєш і краю нема..

Ладен землю ти гризти зубами

Бо із страхом НЕ щастя.

Із страхом – убивча зима

Досить плакати,думати,злитись

Геть страхи! І нехай розквітає любов

Ти ж ніколи не зможеш спинитись,

А із страхом не підеш ні кроку.. 

Не кажи,що ти цього не знав ?

післяконцертний екстазМ

Що ж,всі хто мене знає,чули вже куди мене занесло на вихідні :)
Поки я в екстазі - хочу написати враження ,стосовно цього дійства )

Значить,квиточки на концерт "Depeche Mode" ,я ще побачила в листопаді :) І скоренько перейшла за посиланням,щоб вже і відразу їх купити :)
Дала собі 5хв щоб охолонути і написала подрузі у Києві, щоб іти на це свято )

Таким чином,білетик ми мали дуже швидко. Залишилось чекати ..Не мало,не багато - пів року :)
Ну ви в курсі,що час летить дуже швидко :) Цей день прийшов

В суботу зраненька я приїхала в Київ:)
Настя мене зустріла та провела чудову екскурсію по Києву. Не буду брехати скільки км намотали,але ноги відчували досить таку приємну втому )
Ось знімка,що зі мною сталось під кінець прогулянки :)







 Насправді,ми заправились кавою з наполеоном, еститичним задоволенням від побаченого та нових мігнітиків/марок і попрямували на метро.
Варто додати,що Київ мені дуже сподобався ) Треба переїджати :)) Хіхі
Потім,я вже була,як своя ) В метро не трималась і не хиталась ,і на ескалаторі не здригалася і не боялася впасти )
Тому,приймай мене,Київ :)
Що дуже вразило : я побачила багато читаючих людей у метро.Нехай кожен третій спить,але кожен другий з книжкою :) Чудесно )

Що ж ) З переїздами / гостями ,попали ми все-таки на Олімпійський стадіон )
Свій задоволений,передконцертний фейс - я вже виставляла у інстаграмі )
Значить про концерт
Думала,що ми будемо дуже далеко і ніц не буде видно..
Ми все бачили ) Звісно,не фан-зона,але місце було чудове і видно було і сцену і екран
Драйв був шалений :) Що казати,якщо я прокинулась з такою крєпатурою,що довго не могла прийняти вертикальне положення :)))
Люди,звук був чудовий )
Вживу вони співають - казково ! Коли я закривала очі,я могла розібрати що грає і які акорди :) Про голос можна розповідати довше
Щоб всі так в 51рік співали і витанцьовували на сцені,як це робив Дейв Гаан. Він створював мега-драйв !
Якщо чесно,шоу,як такого і не було. Воно було простеньке із відашками на їхньому фоні. Але відеофон - мега крутий ! Танці Дейва ще крутіші . Публіку запалювали  з пів*оборота.
Було неймовірне "єднання" з фанатами. Гармонійно та енергійно !
Кілька пісень співав гітарист Мартін Гор. Чудовий голос,чудове виконання !
З публікою вони практично не спілкувались.Їм було достатньо підняти руки і тисячі людей робили теж саме .Синхронно !
Виступ тривав більше 2 год. Гурт не запізнився ,а почав вчасно !
Сказати,що я задоволена,це не сказати нічого !!!
Я в екстазі :)
І ці хороші емоції ще триматимуть дуже довго ! :)
Вони тільки були,а я знову на них хочуууу :)

Окреме і ВЕЛИЧЕЗНЕ  спасибі Насті,яка мене зустріла,годувала,водила і приютила !!!!
Кілька знімків:
Made by Nastia

Хочу таке плаття :))

Про Збараж ПАРТ 1

Збараж - моє рідне місто !
Воно красиве та гармонійне.
Вихідні тут проходять чудово ! Свіже повітря, аромат цвіту та квітів, суцільна гармонія.
Тут,голова вільна від проблем та буденних думок.
Ось,уже 4день я вдома і маю маленький фотозвіт та розповідь про домашні справи)
Перший вечір я провела вдома.Знімків нема,пригод теж )
Наступного дня,як заведено перед святами,нас з сестрою чекало глобальне прибирання )
В цей же ранок,після вичісування котячої шерсті з ковра,я твердо вирішила переселити свого Лєва на подвір*я ) Бігати є де,а йому,дикому , це і потрібно)

#моєвперше було - косіння газону ) Правда,поки я приборкала газонокосарку...охохо)))
Сестра з мене кепкувала та фотографувала цей епічний момент)
Що ж вам сказати? Це не важко ) Я ловила позитивні миті та насолоджувалась ароматом свіжоскошеної трави )
Ось така я )

Потім,ми попри роботу "мучили" своєю любов*ю наших тварин.Олькин "малий" Мухтар вирішив втекти і побігати по подвір*ї,а важить той "Малий" ( це вона так каже),мабуть, як я..Тому,коли він побіг,я їй сміло заявила :" О тепер,лови свого малого" )))
А Ольки то 45кг )))
Ну кілька знімок,після того,як ми його зловили все таки є )
Дивіться на решту наших пухнастих друзів)

дозріла )))

Нарешті,я дозріла до того,щоб написати щось цікаве у блог.

Надихнула мене одна хороша людина )

В принципі,сьогоднішній день був натхненний. Я приїхала додому задоволенна та повна емоцій !

Відкриваю повідомлення,а там аудіозапис та такі слова :


  "така ж добра ,чиста і світла як ти)є пісні з якими асоціюються люди-саме ця асоціюється з тобою!чогось хочеться написати що все буде добре!"


Знаєте,і в цей момент стало ще світліше та дуже приємно !
Пісня дуже хороша ( доречі ))

Усміхаюсь досі ! І ще надовго вистачить..)

Тішуся рудим котом,що горланить на весь будинок і розгромлює балкон; Гарячим чаєм,яким грію руки; людьми,що мене оточують ...

НАРЕШТІ !

Для мене найстрашніше було - загубити себе , втратити , піддаючись усім негараздам та розчаруванням

А їх за останній рік було дуже багато !

В деякі моменти здавалось,що я повністю зневірююсь в людях. Стаю черствою. 
Гублю себе..

І якраз коли я падала - було найважче.Хоча,як пише В.Полозкова :

 "Когда ты падаешь,на самом деле никого не должно быть рядом"


Та в цьому є суть. В цьому є сила..

Я не буду роздувати тему про падіння та розчарування

Навколо і так багато сірості !

Веду до того, що дуже важливо берегти в собі добро та світло ! Незважаючи ні на що !

Наша сила не в тому,щоб зачерствіти та замкнутися від усіх,уникаючи розчарувань.. Наша сила в тому,щоб могти ЗАЛИШАТИСЯ ЛЮДЬМИ  попри все..

І коли я чую,чи бачу такі слова у свій бік - я розумію,що я себе не втратила і хочу залишатись такою завжди !

Ось це щастя !!!

італійські перегони

Захотілось вам розповісти про моє добирання в Італію )
і показати фото з вікна )

Виліт планувався на 18березня
Тому,влучно розповісти із 12ночі поточного дня )
Щоб ви зрозуміли всю пригоду ))

Підйом мене чекав о 5 ранку )
Але у нас був ще кіноперегляд до 2 ночі )
Захопились )
Фільм виніс нам мізки і тому,виспатись до 5 ранку було малореально )

Потім ,важко було викликати таксі о 6.. Потім,їхати по дорогах із мільйоном роздовбаних ям )
Та нічого,прорвались )

Мій потяг у Львів вирушав 6:25
Вагон був холоднючий та із дуже непривітною провідницею в спортивному костюмі..Саме так,вам не прибачилось..
Присів біля мене якийсь дядечко без білета.Пробував іти на контакт зі мною,але я зачиталась тай на контакт не йшла )Він вирішив,що краще спати)

Дочитала книгу,домерзла у поїзді,приїхала..
Так як, у Львові орієнтувалася слабо,а до аеропорту хотілось доїхати швидко і не на таксі
Пішла на зупинку.Чогось аж до костелу.Спитала людей,не в той бік іду )
Пішла на іншу зупинку ) З пересадочкою попала в аеропорт !
Такий красивезний та великий аеропорт у Львові ! !!

Літак мій спізнився,та приїхав )
Ось такий гламурний

Впакувались в літак.Дуже багато людей ) Ще би,я то свій квиток за 500грн викупила.Є різниця,правда ?
До літака нас не віз автобус, був коридор по якому ми зразу попали на борт.
Вмостилася .Заснула )
Прокинулась,коли почула,що оголосили Тревізо. І тут... турбулентність. Зізнаюсь,що трохи настрашилась,а ще з просоння ) А ще,якщо пам*ятаєте,я спала 3 год і то погано..
За вікном ніц не видно,літаком трусить..А ще чую репліку із заднього сидіння : "З нашого боку крило відвалюється"... ГГГГ
Дуже вдалий жарт !)
Але ттт приземлились ок.Італія зустріла страшенною зливою.Поки дійшла з літака до реєстрації - промокла. І не було чудового коридору,як у Львові.
І аеропорт так собі )
Але головне,що прибула,виспалась..трохи змокла.Та все ок )

Далі,видзвонила тата,який мене чекав вже 12год на заправці,бо у зв*язку з українськими снігами та заметами,тато вирішив виїхати швидше з дому.. Та попав на 12год швидше у пункт призначення )

Ну от,я в теплій машині,марю бутербродами з відбивною .Їдем.Попереду 600км дороги..
Ох,в ній можна було жити.Вона такааа комфортна і не до порівняння із Фієстою.
Ноги сміло викинула на панель та почала читання.
Правда,радіо рипіло так,як з банки.Та слухати не було що,то обходились малим.
Уявіть скільки разів мали грати на радіо Депеш Мод,щоб я їх сама перемикала на щось інше ????
Просто мільйон !
Тримайте ліпше вигляд із вікна ) Фоткала на швидкості 130 - тому без притензій на якість )

Тут на заправці,у нас була кавова пауза і розмин ніг ) Ще захмарено,деколи йшов дощ

 Наступних пів дороги ,нас супроводжувала веселка )

 І не одна )

Загалом,дорога була комфортна та швидка

Нижче,за 120 ми не їхали,дороги дозволяли ( де той істеричний смайлик,бо згадала наші дороги?? )

Остання наша зупинка перед приїздом.

З машини виходили і вже не взягали курток.Тааак теплооо 

Коли проїхали всю красиву Італію,з*їхали з автобаму, почали їхати по "наших" дорогах і на нас найшла пєчаль,бо приїхали ми у Богом забуту диру,де доведеться пробути аж тиждень

Ось такі пригоди )

Не їхала я лишень кораблем ) Хоча,казала татові звернути на Венецію,щоб до повного складу ))

Втомилась,скоро заснула )

Результат : 2 дочитані книги,1 вірш )І ось розповідь )

Зручно літати літаком.Можна прокидатися десь за 2100км звідси. ..)

 

А далі..далі вже наступний день )

 

про щастя та страх

Натрапила на пісню Тіціанна Ферра із словами
"E questo fa paura
Tanta paura
Paura di star bene
Di scegliere e sbagliare"


(..І це лякає,лякає страх що все буде добре.Страх вибирати та помилятись")

Відразу згадалась вчорашня вичитана цитата:

"Нас найбільше лякає не наша безпорадність. Найбільше нас лякає те,що ми маємо безкінечну силу. Ми боїмося свого світла,а не своєї пітьми !"

Відразу надихнуло на внутрішній монолог щодо цього.

Ми ,люди,боїмося бути щасливими,боїмося,коли все в нас складається чудово. Часто,самі це псуємо,з страхом очікуємо,що все зіпсується і стане погано,так як ми/нам вбили у голови.

Коли відповідаємо,що справи чудово -внутрішньо починаємо боятися,що все..після цих слів все піде шкереберть. Вбиваємо собі ,що нікому не варто знати,що ми щасливі. Робимо кислі лиця і перелякано трусимо головою і щось непонятне відповідаємо.
Боїмося міняти свої життя,боїмося приймати важливі рішення і придумуємо собі мільйон "але" та відмазок. 
А потім плачемось,що мрії не здійснюються, що життя не таке,як ми собі намріяли..

І згадую себе.Свій страх. І я теж боялась і шукала підводні камені у ситуаціях,коли все було добре.Шукала,знаходила,псувала; а якщо не знаходила - то сама придумувала. Бо ,цитую :"не може бути завжди добре "
Тепер мене лякає не щастя,а такі фрази і люди,що ними керуються. 
Що чекають гіршого тоді,коли вже в руках усе краще; що псують собі життя своїми упередженнями, страхами, неможливістю чи небажанням взяти себе в руки.

Звісно,легко бути засмученим.Плакатись,жалітися,заздрити усім щасливим,казати,що не щастить..
Але одного разу змінивши установку в голові - можна змінити якщо не себе,то свої погляди. І живеться з цим легше і горизонтів більше. 
Правда,багато людей відсіюються.Бо як казала вчора моя інститутська подруга :

"Внутрішнє щастя лякає більше,ніж сум.
І набагато важче із другом щасливим,ніж із другом сумним.Важче сприймати збоку щастя.
 Але поряд із щасливою людиною - затримуються щасливі люди. А заздрісні,і ті,котрим би тільки нити - відсіюються".

Тому,висновок : "Люди,не бійтеся бути щасливими ! Не шукайте шляхів це зіпсувати !Щасливим бути куди приємніше ")
Відкривайте світло у собі !Воно там є !

ліси/поля

Трапилась мені сьогодні можливість довго гуляти лісами/полями.)
Про цей похід і хочу написати)
Звісно,із фотозвітом.

Зустрілась я із Наталькою(моя студентська подруга)  і її подругою Таньою)
Закупились пальним (себто,шоколадками/горішками і сочком) і вирушили у довгу путь)

Шлях лежав попри тернопільський став, за дальній пляж; далі: лісом/селом/попри рибаків і дійшли ми через півтори год до пункту призначення. У кілометражі і не скажу скільки протопали)

Дорогою зустріли очерет ) А ліс був похмурий і непривітний .Правда,після будиночка з такою усмішкою - вийшло сонечко)

Попали ми у казкове місце.Чесно)
На снігу не було кроків,він був цнотливо-чистий. Виблискував на сонці,хрустів під ногами.
Навколо,ні душі. Ліс,поле,сонце.
Зрештою,дивіться самі:

А там.. Медитували,мовчали,валялись в снігу,крутились,як сніжинки,падали у сніг,скочувались..))) Хтось,навіть на смак пробував )) Там було казково-гарно; магічно просто. Буденність залишилась за лісом.
Навіть повітря було особливим.

А так як,валялась я без фотоапарата  - то відповідно фоток і немає) Покажу вам траєкторію нашого валяння )))

Так,щоб підживити інтерес і дати прямі докази,що це було кльово - зацініть мій довольний фейс )

В результаті,уги мої можна викручувати.У коридорі залишились не просто сліди,а калюжки  від взуття)
Попри це було дуже тепло.Навіть жарко.
Правда,крєпатура у мене вже є )Що буде завтра - не уявляю) Заради цікавості порахувати би пройдений кілометраж)

про рік 2012

Вчора робила опитування на рахунок 2012 року.Цікавило мене ЯКИЙ він був у людей
У 20% -він був нормальний.Більш менш
У 1 людини - від був дуже вдалим і насиченим
А у решти,як у мене..
Потріпав по повній програмі.

Чесно,цей рік,мабуть найважчий,з тих,що були. Він мене добряче випробовував на міцність,сили і хто зна що ще.
Щоразу підсував нову проблему та нове випробовування. На початку року , я навіть злякалась,але старалась триматись на плаву.Чесно кажучи,"топилася"  я до літа. Не розуміла чому так все складається і звідки брати сили протистояти. Зрештою, я їх знайшла, зішкребла себе до купи і пішла з високо-піднятою головою.(у цьому вся я і за це я дуже щаслива).

Переломною стала осінь. Просто страшенно переломною.Я поїхала у інші країну ( по потребі),але і з метою розібратися у собі. Звісно,по приїзді на голову впала нова дилема,чи так би мовити,дещо,що я залишила у минулому так і не вирішивши. Тиждень в мене була страшенна апатія,я лише валялась під пледом після роботи і писала,слухала музику. Не реагуючи ні на що. Тріпало. Копирсалася у собі, робила перестановку у голові.  Почало попускати. З фізичною,важкою роботою попустило остаточно і в мене щось зламалося,але на цьому місці є паросток. Свіженький,зелений,але міцний.Він швидко росте і розцвітає.
Я відпустила,те що мене тримало. "Летиии" - сказала я і стала вільною.
І щасливою..З великою торбою проблем я відчула щастя,бо зрозуміла одну просту річ: "Я володар свого життя.Усі труднощі і проблеми цього року були для того,щоб мені це показати.Щоб зробити мене сильнішою та мудрішою. Витривалішою.Щасливішою"

І я переповнена вдячністю за все,за усіх хто зі мною,за те,що в мене є і ким я стаю.
Насправді,я дуже втомлена морально (та і фізично) , відчуття,ніби розтікаюся по стіні, але тепер я знаю чого я хочу і знаю куди мені рухатись !

Хоч,вже грудень, цей рік не перестає мені підкладати неприємнощі. Вже і плани на 2013 деякі посуваються,але відчуваю,що так все і має бути !
Деякі речі не підвладні нашому розумінню.

Відчуття,що стала старшою на кілька років в середині. Але це добре !
Цей рік спалив усе,що насправді мені не було потрібно , показав мені напрямок,нехай такими способами.

Дякую за це і все ж надіюсь,що наступний рік буде для мене легшим )
Ось така тематична картинка. Я знаю,що вона уособлює)