.. А крила має..

Монолог - діалог

Ми втомились чекати

Крига просить тепла -

крила вчаться літати

Може край океану очистить сумління ?

Я втрачаю свідомість - 

ти втрачаєш коріння

Між лопатками повені знайдених знаків

Я втомилась просити - 

ти втомився літати

Трав'яний чай

Знаєш.. як би там не було
Я тепер збиратиму щоліта нам трави на чай
Така різна буває м'ята
Бери
Не втрачай

Десь над часом збирається повінь,

спантеличена жовтим дощем

Я шепочу йому свою сповідь

Накриваю світанок плечем

Незрадливими дотиками слова

Розіллю нам до сонця чаїв

До країв чути :

  "Шепчуться.

   Змова.."

Ти мій голос собі причаїв 

Серпень 2014, Збараж

Forest

Перед очима forest

На годиннику summer

Ми наминаємо серпневі кавуни

І ще game зовсім не over

І ще так далеко до зими..

І ключик свідомосі вже є в руках

Натисну на "play"

і світ зоресяє

Шукаю оазис в обірваних снах

Він пісню заграє і пообіцяє

Чи freedom

Чи silence

Усім по-одному

Бери нам іще шматок кавуна

Ми power

Ми balance

Не тягне додому

Мій дім - це на плечах велична гора

Серпень 2014, Усть-Чорна

фото Анастасія Коп'як

сміх - гріх

Бажання близькості

Догорає час

Слова більше не описати словами

Страх істерить

і залишає нас

На білій стелі босими ногами

І сміх

І гріх

Між нами пів планети

Ніяка кока-кола не розчинить цю ерозію

Розходяться і сходяться

комети

Вдаряючись колінами

Втрачаючи ілюзію

Бажання чути

і потреба бачити

пов*язані прозорими світилами

Любити - означає всіх пробачити

Волоссям витирати ноги,

а не крилами

Зупиняється час..

Мої пальці показують час
у тебе під шкірою,
мов стрілки зеленого годинника
Збирай повні жмені піску про запас
Я розбуджу тебе на світанку
без поспіху
і без будильника

Філософія ранку проста і самотня
мов маяк серед моря,
мов гігант-океан
Нам не варто в цім світі боятись безодні
Коли ранок з тепла -
то цей ранок - наш дар

Скляні кімнати розбавлені плівками,
на яких зберігаються наші посмішки
Я лоскочу твій час своїми стрілками
Пий з джерел моїх воду
Сонячні промені огортають нас пошепки

**

Відчувай вічність між нами
Зупиняється час..
Світ для нас !

Блюзове. ЩастяМИ. Part 2

Блюз..
Дощ
Ти
Я
Ми..
Такі вільні
Такі сильні
Такі щасливі
Шукали нас милями
...хвилями..
Заради того, щоб відчути тепло,
яке стікає по плечах
..зливами..
Зрештою,
не важливо..
Головне, що знайшли..

Тремтять коліна від надмірної близькості

(Власне, ні, не так)

Близькість з тобою
не може бути надмірною..

Тремтять коліна за пів подиху до тебе
А ще вчора
ця мить здавалася вічністю..
Тепер -
життєва потреба

Ми
День
Ніч
Ранок
Сон
Такі гармонійні..
Такі усміхнені
В унісон..

Примружуєш очі
Бачу в них небо
Щастя - шлях
Наші дні..
Наші ночі..
Ти мені треба
Я тобі треба

Полетіли !
Давай, хутчіш..До спільних зір
У спільне небо

Дощ
Блюз
Я
Ти
Ми
Залишаємося сильниМИ
Огортаємося ідиліяМИ
Спокушаємося гармоніяМИ
і сплітаємося..
душаМИ
тілаМИ
серцяМИ
взаємностяМИ

Хіба є в цьому світі щось прекрасніше ?..

ЩастяМИ

"ЩастяМИ"

Давай, на одному з берегів
Хорватії
Біля моря
По вуха в піску
                   Я читатиму в позі "лотоса"тобі свої вірші
Десь до ранку
(Як мінімум..)
Досхочу..

Ти будеш слухати
Ти будеш в захваті
від того,
як я ховатиму за пасмами волосся своє обличчя
не приховуючи очевидного зв'язку..
не приховуючи засоромлену посмішку..


Давай, на одному з берегів Балі
Серед світу..
По вуха в гармонії
Ти малюватимеш
на моїх стегнах і плечах
пазли сонячних ідилій
Всю ніч..
До дощу..
Я буду сміятись і вигинатись,
мов кішка
від лоскоту
від твоїх симфоній..
Муркочу..

Давай, на одній з найвищих гір Карпат
Понад хмарами
По вуха в красі..
Ми зустрічатимемо разом перші промені
рідних горизонтів..
Щомитті..
В росі..

Ти будеш бачити
Я буду чути
Як мокрі сорочки прилипли до грудей
Достатньо заплющити очі
і відчути...
як стають реальністю
ці потоки
спільних
назвичайних
ідей..

ДИВОвижне

Ти про мене нічого не знаєш

Я тебе ще ні разу не бачила

Та разОм ми дійдемо до краю

І влаштуємо перше побачення..

Ми з тобою тримаємо небо

Щоб воно нам не впало на голову

"Ми" для нас - це шалена потреба

Поміж нами нема місця холоду

Неважливо, що було раніше

В нас попереду щастя! 

Я знаю !

Пригортай до серденька частіше

Я тебе кожну мить обіймаю

Диха (Ти)

Дихати вільно.
Стискати легенями перехрестя доріг,
на одній з яких мене чекаєш ти..

Дихати сильно.
Попри сніг та дощ із посмішкою
прямувати до своєї мети..

Дихати сонцем.
Загортати у губи найсмачніші цілунки весняного щастя.
Берег(ти) .
.
Дихати серцем.
Танцювати один на двох танок на світанковій росі.
Обіймати Всесвіти

Дихати вітром
Торкати натхнення засоромленими віями,
що лоскочуть твої думки

Дихати світом
Пити хвилі із моря,
тамуючи спрагу обпечених губ.
Триматись за руки..
і Вірити..

Танок у росі

Від ранкових світанків,

танкІв у росі

Розумному досить для справжнього смаку

Від заходу сонця у повній красі,

де замість дощу в небо падають знаки..

Від щирих усмішок парує тепло

стікають у море смачні порівняння,

щоб в світі завжди так комфортно було

Від щастя складаються в коло рівняння..

В руках панорама гірських горизонтів,

де вітер дарує душевну вуаль

Загорну в обійми у ці міжсезоння

Послухай як зорі дзвенять..

мов кришталь..

десь на 7-му небі

Відчуваю терпкість безмежного сонця

Десь на сьомому небі буяє життя

Розливаю казкового чаю по вінця

Я заплющую очі.

Ловлю небуття

Все навколо магічне,

безмежне,

солодке

Часом, танці танцює моя голова

Я стискаю губами весняне повітря

Це весна,від якої я гублю слова

Як важливо зловити свій вітер руками

Обійняти,

горнутись,

давати тепло

Я блукаю, шукаю, мандрую світами

Лиш би радісно й добре у серці було

Зранку йшов дощ

Зранку йшов дощ

Я вдивлялася в безодню води

...не йди...

Без питань

Без думок

Без журби

..Я благаю..

...не йди..

**

Вже тиждень гримить щось у небі

Я мовчки пакую ключі

..до тебе..

..до тебе

..до тебе

Чи вранці

Чи вдень

Чи вночі

Безликий сюжет біографії

Ховаю під мокрим плащем

Я схиблена на географії

Напилася твоїм дощем

Я надто поранена війнами

Ти знаєш як це лікувати

Обіймами

Дикими

Вільними

Я так прагну жити..

лиш би не вмирати

..А зранку йшов дощ..

Десь в чужих паралелях мої очі ще досі мокрі від снів

Я сиділа й молилась до неба..

на скелях..

..Хочу бути з тобою..

Та весь час бракне слів..

..а тим часом мій вітер розносить ПО(волі) :

Ти люби. Забирай. 

Ти ж так цього хотів..

Сигнал

Не так щоб свіже,та нещодавнє :)

Мій внутрішній GPS-сигнал

відчуває порухи твоїх вій

Ти наче вже все сказав

Це час для активних дій

Гігантський,новий маршрут

Мені показав сліди

Ти знаєш, я завше тут

Ще крок щоб до мене дійти..

НедОпиті кавачай парують із моїх губ

Ти краще password вмикай

Мерщій до щасливих згуб

Мої саркастичні сни

втомились і хочуть йти

Чекаю тебе до весни

Я хочу того, чого й ти..

Ранкова Стрічка

Я приходжу до тебе вранці

Вивертаю душу навиворіт

"На, любий, бери"

Ти, мабуть, надзвичайний коханець

Ти надійність даруєш зливами

й обіймаєш мене згори..

Ти стискаєш слова кліщатами

Ставиш підпис на моїх плечах

Терпко-тепло, мов восени

Ти деталі мої зміщатимеш,

Ти кохаєш мене у втечах,

Притискаючи до стіни..

Неважливо де чия правда

Де ховається біль та сором

Швидкоплинне усе, як час

Я готую себе на завтра

Із душею залишусь гола

Ось він ранок із стрічки

"Про нас"

вірш

Чомусь, вірш написався кілька днів тому російською..
Моє Вперше

**

Можно я возьму спички и прийду к тебе ночью домой?

Ты говоришь, что у тебя замерзло сердце.

Я разожгу на груди огонь и буду греться с тобой

Я для тебя, как кофе из чили-перцем.

Ты всю ночь обнимаеш испачканый кровью рукав

И целуеш колени мои, Обжыгая зеленкой и йодом

Я бежала к тебе.

Я упала..

Ах если б ты знал

Один день без тебя очень часто мне кажется годом..

Листопадове

***

Я боюся з тобою зустрітись

Давай далі спілкуватися знаками

Я ж захочу тобою зігрітись

Й частувати сніданками..

Звісно,із злаками

Ти візьмеш мене в руки-

Поставиш на стіл

Відкоркуєш із пляшки блакитного джина

Розіллєш в чашки ртуті

І візьмеш приціл

Запитаєш, чому я не твоя дружина

Розкладеш свої ноти

І візьмеш «мінор»

Фа Дієз і проводиш руками по шиї

В моїх жилах тим часом кипить уся кров

Ти торкаєш мене..

Наче,я в твоїй силі

Виправляєш по тілу мелодії слів

Я записую все на новенький сіді

Як,скажи, ти мене полюбити посмів ?

Можеш грати на мені всі свої пісні..

імпровізований )

Я з*являюсь

Пишу повідомлення,

Що привезла тобі новий диск

Ти вже знаєш

й нема усвідомлення,

що на нас уже падав карниз

Страх присутній

Я вже дуже "твоя"

То ти є,

то втікаєш кудись

Як приїдеш,

валіза вже моя 

стоїть зібрана

і я їду вниз

По емоціях,ніжності й болі

Висковзає із рук рикошет

Ти ж так хочеш моєї любові

Вже йшов брати

і вкотре завмер

мости не горять - вони тліють

Ці мости між нами
не горять,
а 100 років тліють
ці світи світами..
я не згідна втрачати надію

вже 5 років поспіль
я малюю все нові сюжети
стелю нам свіжовипрану постіль
і часто не знаю
де ти..

ці думки про весну
я спакую в червоний конверт
я тобі їх спросоння принесу
покладу на зразковий мольберт

і щоразу вдаряюся в ноти
щоб змогти описати сценарій
ти везеш мене в море stanotte
ти готуєш любові гербарій

раз на рік
восени
коли я прибуваю у місто
ти везеш мене всю до весни
і я там не знаходжу місця

я не плачу.не вмію
благаю
ти люби або просто зітри
всі світи,що з тобою - тримаю
порахуй скільки днів будеш йти

Іздрик "Ю"

Я 

впивалася 

його 

віршами

Я

обчитувалась

і

не

давала

собі 

прочитати

його

за

день

Розтягнула на три дні..

Збірка чудова.. Важко писати враження на вірші. Особливо,коли теж намагаюсь їх писати.

Вони брали за сховані струни і тріпали,то вправо,то вліво

Деякі перечитувала не один раз

Впевнена,що надалі так робитиму

Бо виникає бажання просто відкрити на будь-якій сторінці і читати

Захотілось нової збірки + прози.. Отакої

Якщо ви любите якісну поезію, та зрештою, поезію,яка чіпляє аж до міокардів..- купуйте і читайте