понеділок, 31 березня 2014 р.

десь на 7-му небі


Відчуваю терпкість безмежного сонця
Десь на сьомому небі буяє життя
Розливаю казкового чаю по вінця
Я заплющую очі.
Ловлю небуття

Все навколо магічне,
безмежне,
солодке
Часом, танці танцює моя голова
Я стискаю губами весняне повітря
Це весна,від якої я гублю слова

Як важливо зловити свій вітер руками
Обійняти,
горнутись,
давати тепло
Я блукаю, шукаю, мандрую світами
Лиш би радісно й добре у серці було