пʼятниця, 31 травня 2013 р.

свіженький ))

Друзі,нарешті повернулась муза )
Попри шалені будні та недоспані ночі - вірш написався і я була в стані ейфорії від того,що заблукавша муза знайшла дорогу назад ))

Тематика - подорожі )
І в такій тематиці - маю завжди що написати

Тому,друзяки,приємного читання :)

Розчинись у мені тихим сяйвом
Я тим часом спакую валізи,
Забронюю тебе.Так,негайно!
До крАю нам не треба візи..
Я з тобою поїхала б Азію
Океанію,дику Австралію.
Забери собі мою фантазію,
Що робити із нею.Не знаю я..


Я б вночі вигрівала прогалини
З тимчасовими літніми зливами.
Жаль,давно вже з тобою програли ми.
Не втекли і не стали вразливими..
І нехай поміж нами є відстані,
Тисячі кілометрів і аеропорти.
Хтось збрехав:почуття вона зміцнює..
Це не так! Я не знаю ні де ти,ні хто ти..


середа, 8 травня 2013 р.

про резервацію.Part II ( у продовження до попередньої теми )

До попередньої теми..
Для початку прикріплю вам неймовірно-чуттєву пісню..Мої улюблені Negramaro та солістка Cranberries.  Ви знаєте,що музика може розривати щось всередині на шматки ? В мене дуже тісно пов*язані емоції саме з музикою та ароматами. Насолоджуйтесь! А я поділюсь ще поезією
Перший вірш якимось містичним чином притягнув одну подію,на яку я не сподівалась та не очікувала. Написала я його буквально вночі,а зранку вже була шокована побаченим/почутим.


Ностальгія другий рік підряд Куди подіти свою голову? Хто обіцяв,що мости горять? Підіть,спаліть,будь ласка знову! Ватяне тіло,як десь чую спів Руки тремтять.Головокружіння Хто там казав,що світ вже здурів? Йдіть ,покажіть їм ще моє творіння! Краще б заснути на всю осінь знов Так позбираю пазли розбиті Хто там казав,що існує любов? Де вона ділась з вчорашньої миті? Я тебе прошу,мозок,засни! Дай я подихаю трохи спокійно Хто рахував скільки днів до весни? Дайте,будь ласка,на осінь снодійне


другий вірш писався в одну ніч із першим

Цей потяг завезе нас в нікудИ. Покине і поїде десь на північ Я,як завжди не знаю куди йти Попереду й позаду ніч нас Здається,зрушую стіну Чи то ламаю чужі зливи. Неначе,я давно живу Вже сотню років.І щасливо. Тремтить прощання на стіні. Висять слова на вбитих цвяхах Я буду плакати ввісні Хай потяг мчить по рельсах й бляхах Я буду вірити в казки, Хай кажуть люди,що не варто. Я вже не дам тобі руки Хіба,прийде велике свято. Сміятись буду я до сліз, Нехай всі кажуть :»Божевільна» Та потяг десь тебе відвіз
Крикнув на вітер,що я вільна




Роздягни мене у своїй машині Можеш везти хоч на край світу Здається,я нова віднині Тримайте від мене привіти Роздягни ! І сядь збоку тихо Хоч я вільна,навіщо ці драми? Як підеш,то буде мені лихо А залишишся..Що буде з нами? Заплющ очі і дивися у корінь Я прикрию себе білим снігом Відчуваєш гарячий промінь? Хіба це може бути збігом? Не вдягай мене більше у одяг Загорни усю краще у ласку Поміняєм машину на потяг І самі собі створимо казку...




Ось і все. Я поговорила про те,що хотіла ) Тему закриваю )
Бажаю всім розуміння та любові !
Цього ніби мало,але насправді більш ніж достатньо





про зарезервоване місце у серці

В кожного в житті була чи буде людина,яка завжди викликатиме лише теплі емоції та для якої у вас завжди буде шмат місця у серці.

Чомусь,дуже часто,такі люди не затримуються у нашому житті. Приносять багато любові та радості і зникають.
Проте,ви свідомо залишаєте цю людину у своєму серці. І немає значення,чи було боляче,чи було солодко. Знаю точно,що не було і не буде  байдуже.

Знайоме вам таке ?

І я теж не вийняток.
Була у моєму житті чудова людина,чудові стосунки. Та буває так,що стосунки теплі,емоції не передати словами  та от бути разом ну ніяк не виходить.
І в той рік було по-різному,та я рада,що це було.
І от зустрівшись випадково через  4 роки - радощам не було меж.
Не було меж і суму.. Бо поговоривши, зрозуміли одну річ : "Ми не втримали один одного,бо мало говорили про проблеми та бажання стосовно відносин"

Тому,після  цієї зустрічі я керуюсь таким правилом :" Якщо щось хочете сказати - кажіть !Хочете відкритись -відкривайтесь "

От пишу це зараз,і в голові море приємних емоцій та усмішка,хоч пройшло 4 роки.
Такий результат повинні залишати близькі люди. Звісно,краще з ними не розлучатись та життя вносить свої корективи у наші плани.
І хоч ця людина дуже далеко,та я завжди знаю,що у його серці є зарезервоване місце для мене,в якому я завжди залишуся. Аналогічно з моїм..

До даної теми,прикріплю вірші. Які були написані саме після тієї  весни  і  з "тими" емоціями

я вдихаю холодне повітря
божевільного смутку весни
я краду зачароване зілля,
що врятує мені твої сни
я втомилась ховатися в собі
з міліонами різних книжок
розкидаю накурений попіл
і по тілу від диму йде ток
забувати з відчинених вікон
про гармонію річки й весни
закохатись в корону
й довіку пам*ятати про наші часи
з*ясувати де зірвані сцени,
де пописані дітьми мости
я благаю цілуй мої вени
і коли я заплачу засни
я тікаю вже втретє.
.руйную за собою відкриті світи
ти дзвони - я себе так врятую.
як було?
сам собі поясни..
я зв*язана солодкими словами
і відчаєм,що в тебе узяла
Будем ще довго зализувати рани
занадто досконалою видалась весна



Мені подобається,коли ти тримаєш мою руку Стискаєш,ніби востаннє Цілуєш зап*ястя.. І ні слова про кохання.. Мені подобається,як ти співаєш Емоційно,ніби зі сцени В ту мить дивишся на мене Цілуєш вени.. Мені подобається,як стискаєш в обіймах Цілуєш у шию.Ніжно-ніжно Вимагаєш обіцянок Поспішно.Смішно.. Я шаленію від твоєї правди Немов ти гуру Я вірю у кожне твоє слово Обіцяю поступово.. Мені подобається,як ти ведеш машину Безпечно та дуже швидко,мов поспішаєш Я відвертаюсь до вікна.Я думаю.Про що,ти знаєш.. Мені подобається як ти кохав Як дощ.Як день і тиждень Ти ж знаєш,що пообіцяв Я буду там,щоб ти впізнав.. Мені подобається,як ти береш мою руку Цілуєш повільно Тримай її сильно..



продовження буде..

неділя, 5 травня 2013 р.

шматочок )

Кілька днів тому, вночі, написались мені пару рядочків ) При чому,на екрані мобільного) 
Думаю,варто скласти продовження ) Але наразі,так як є )
Трохи мотиваційно )
для мене ,моментами і революційно))


"Є погляди/подихи/та дотики вій
Чи раптом,чи подумки
Не бійся,а дій

У травні чи вересні 
Навколо життя
Із шепотом/вереском
Звільнись від сміття"

Про Збараж ПАРТ 1

Збараж - моє рідне місто !
Воно красиве та гармонійне.
Вихідні тут проходять чудово ! Свіже повітря, аромат цвіту та квітів, суцільна гармонія.
Тут,голова вільна від проблем та буденних думок.
Ось,уже 4день я вдома і маю маленький фотозвіт та розповідь про домашні справи)
Перший вечір я провела вдома.Знімків нема,пригод теж )
Наступного дня,як заведено перед святами,нас з сестрою чекало глобальне прибирання )
В цей же ранок,після вичісування котячої шерсті з ковра,я твердо вирішила переселити свого Лєва на подвір*я ) Бігати є де,а йому,дикому , це і потрібно)

#моєвперше було - косіння газону ) Правда,поки я приборкала газонокосарку...охохо)))
Сестра з мене кепкувала та фотографувала цей епічний момент)
Що ж вам сказати? Це не важко ) Я ловила позитивні миті та насолоджувалась ароматом свіжоскошеної трави )
Ось така я )
Потім,ми попри роботу "мучили" своєю любов*ю наших тварин.Олькин "малий" Мухтар вирішив втекти і побігати по подвір*ї,а важить той "Малий" ( це вона так каже),мабуть, як я..Тому,коли він побіг,я їй сміло заявила :" О тепер,лови свого малого" )))
А Ольки то 45кг )))
Ну кілька знімок,після того,як ми його зловили все таки є )
Дивіться на решту наших пухнастих друзів)