неділю, 29 вересня 2013 р.

мости не горять - вони тліють

Ці мости між нами
не горять,
а 100 років тліють
ці світи світами..
я не згідна втрачати надію

вже 5 років поспіль
я малюю все нові сюжети
стелю нам свіжовипрану постіль
і часто не знаю
де ти..

ці думки про весну
я спакую в червоний конверт
я тобі їх спросоння принесу
покладу на зразковий мольберт

і щоразу вдаряюся в ноти
щоб змогти описати сценарій
ти везеш мене в море stanotte
ти готуєш любові гербарій

раз на рік
восени
коли я прибуваю у місто
ти везеш мене всю до весни
і я там не знаходжу місця

я не плачу.не вмію
благаю
ти люби або просто зітри
всі світи,що з тобою - тримаю
порахуй скільки днів будеш йти


середу, 18 вересня 2013 р.

Іздрик "Ю"

Я 
впивалася 
його 
віршами
Я
обчитувалась
і
не
давала
собі 
прочитати
його
за
день

Розтягнула на три дні..
Збірка чудова.. Важко писати враження на вірші. Особливо,коли теж намагаюсь їх писати.
Вони брали за сховані струни і тріпали,то вправо,то вліво
Деякі перечитувала не один раз
Впевнена,що надалі так робитиму
Бо виникає бажання просто відкрити на будь-якій сторінці і читати
Захотілось нової збірки + прози.. Отакої
Якщо ви любите якісну поезію, та зрештою, поезію,яка чіпляє аж до міокардів..- купуйте і читайте

Аудіо-поезія

Попри велику емоційність і нестійкість цього дня, відпочивши від соц.мереж, я запустила свої вірші нарешті у блоги :)
Тому,бажаю приємного прослуховування і дуже хотілось би почути вашу думку,стосовно них
Адже,це дебют і певний експеремент, тому хотілось би почути думки та критику

Audio-poetry @Malynivna - Потяг
Audio-poetry @Malynivna - Відлік часу


Корона

ось мій дебют у прозі..колись написала на конкурс і сьогодні натрапила..
приємного читання:)

Корона

Осінь..Листопад.
На лавці сидять двоє,втомлені часом та відстанню. Сива голова жінки схилилась на плече співрозмовника.Вуста тихо промовили:
-Ось і зустрілись..Тепер нас звела осінь.
-Чому нас життя розлучило?Я так хотів бути з тобою..я так боявся..
-Я про тебе думала всі ці роки і молила Бога про ще одну зустріч.
-Це ж не остання наша розмова? Ми побачимся ще раз? - з тривогою в голосі запитав чоловік
-Так,побачимось - відповіла,бо не змогла збрехати

* * *
Їй було 19.Йому 29.
Він-син багатого батька, вона - пішла до них на роботу. Здавалось,жодного зв*язку між ними.
Проте,в першу зустріч,між ними щось відбулося. Він зголосився підвезти додому.Вона не змогла відмовити.Їхала,перебираючи ключі у руках,щоб приховати своє хвилювання. Він вдавав,що не помічає,хоча з перших секунд йому було все зрозуміло.Він бачив її наскрізь.
- Як тебе звуть?
- Ангеліна - ледь чутно вимовила
- Я ..я буду називати тебе Ангелом
- Чому?
- Бо ти і є Ангел

Вона зайшла в дім із загадковою усмішкою, з думками,які гнала від себе геть,ніби щось грішне.
"Так не буває.Це просто жарт.Я йому не пара" - крутилося з голові,немов мантра.
Так і заснула - збентежена та усміхнена..


Через тиждень відбулось їхнє перше побачення.

Була гроза,дощ йшов без перестанку, перебиваючи стукіт її серця.Вони об*їдались морозивом та сміялися.Він відразу купив її улюблене - горіхове.
-
Звідки ти знав?
-
Я знаю більше ніж ти думаєш.Ти відкрита - і дивлячись в очі,тихо добавив - і дуже красива.

Отой вкрадений поцілунок у щоку палав,наче обшпарений. Вона тримала його рукою і відчувала тепло губ.Ніяк не вірила щастю.
Так не буває..

Наступне побачення було біля річки,з міліардом зірок та світлячками. Яскраво світив місяць та шумів ліс.
Казка.
Повсідалися на капот машини та говорили про все на світі,а потім мовчали. Цього було достатньо для щастя. Він уважно глянув на неї,торкнувся її обличчя та промовив:
- У тебе є корона,але тільки я можу її бачити

Не встигла відповісти..Гарячі вуста застигли в поцілунку.Це була найсолодша та найболючіша мить цього вечора.Головою розуміла,що так не буває,а серце надялось на шматочок щастя.

"А може я вийняток?Може все у нас складеться?..Хіба закохується багатий у таку як я? Його сім*я цього не допустить"
А сама надіялась.Сяяла,тремтіла,чекала нових зустрічей.

Вони були все солодшими.Вона бачила вогонь в його очах,тепло і ніжність,бажання і страх.
Страх закохатися та знову залишитися з розбитим серцем.А він тільки що його склеїв.

Але як встояти?Як її можна не любити?Вона така дитяча та мила.Вона вірить у казку. Вірить у мене.
Так не буває.

Одного холодного вечора він їй сказав:
-Я занадто до тебе звикаю.Ти стаєш близькою.Це погано
-Чого ти боїшся?Я не зможу розбити тобі серця.Тільки ти бачиш мою корону - і пригорнулася,немов востаннє.
У відповідь,він лише її обійняв.

Згодом,він залишився сам на сам із своїм склеєєним серцем.
Бо розбите було за 2,5тисячі км від нього..




03/10/12 


вівторок, 17 вересня 2013 р.

залягти би десь..

Залягти би десь, може у спокій
Хоча ні..
Спокою в мене багато
Він у мене невтомний, глибокий
Як буває в неділю -
у свято

Залягти би десь, може у тишу
Краще так -
щоб подалі від слів
Там, у тиші цілунки я лишу
Ти ж казав, що їх наче хотів?

Залягти би десь знову у тишу
Хоча ні..
Я тут зараз лежу
І весь день щось невтомно я пишу
І весь день то молюсь,
то грішу

як буває восени

я знаю як буває восени
в душі порОжньо,
хоч, здається - сонце

дивлюсь на себе подумки
згори
і не шукаю знаків
крізь віконце

я знаю,як буває коли дощ
коли з дверей на мене суне
темна хмара
вмикаю пофігізм,
лягаю спати
що ж?
весна у той момент,
немов примара

як знаю як буває восени
коли бояться змерзнути усі довкола
ти хочеш моє тіло ?
На !
Бери!
Ця осінь без надій буде збиткова


terzo piano

Багатослівні звуки фортепіано
Стирають з голови глобальні плани
Біжу вночі на terzo piano
По фарбу
Щоб замалювати шрами

Мелодика та рими із квартири
Перезвучали
Переграли
Зникли
Все,що могли з тобою,вже пропили -
Чаями / кавами
І знов ранкові ритми..

Для всіх значних думок немає морфію,
а той,що є -
я вже давно розлила
Перечитала всі картини обрію
Ти вибач, що така спокійна
Не вразлива

пʼятницю, 13 вересня 2013 р.

світанкове

Доброго ранку :)
мій ранок почався десь о 5 :) Це все Львівський форум і Кідрук, на якого хочу втрапити :)
Цей ранок по-справжньому осінній: із туманом та прохолодою.. Чудовий :)
Завдяки збаразькому таксі, яке так і не приїхало, і відповідно, мій потяг поїхав без мене, я протопола пішки через все місто і зустріла світанок :))
Хорошого вам дня :)
Львів, жди :)

періодика

Періодично..
Зненацька..
У дощовий ранок..
**
Сум повертається до мене
Стає в брудних сандалях
на осінній ґанок

Це мов нагадування світу,
Про те,що все в житті
є змінним..
Що після зливи будуть квіти
Про те,
що біль буває тлінним

Клянусь собі під чашку кави,
що в цьому світі є баланс
Що є добро..
що не лукаво
Люди шукають в щасті транс..

І мовчки криком обіцяю
Взяти у руки все тепло
Пробачити себе
Попити чаю..
Наче,нічого й не було..

четвер, 12 вересня 2013 р.

Осіннє

Восени хочеться пити багато кави Й бажано гріти холодні руки Восени світ не здається таким лукавим З серця лунають кришталеві звуки Восени падає листя на голу душу І накриває її,мов пледом Восени ми не повинні казати «Мушу» Правда не буде здаватись медом Восени вдягну кофтину і вийду в люди, Щоб не забути як пахнуть квіти Восени сонце моїм щодня не буде Йому на заміну приходить вітер

Книжкове

Загубила у серпні ще одну прочитану книженцію

М.Дочинець "Бранець чорного лісу"
Знову книга про ті далекі та важкі воєнні часи.
Книга про силу та єдність
Проте,єдність може бути не лише із іншими людьми..а головна єдність людини - із природою..

Головний герой, через воєнні обставини , потрапив у важку ситуацію. Він опинився сам у лісі: без їжі, вірніше, без жодних засобів існування... У такому лісі,виходу з якого не було..
Книга запоплююча
Книга каже: " Ей,людино, ти не одна в цьому світі. Тут можна жити по-іншому. Не руйнуй.Зупинись.."
Зрештою, читайте самі.
Я плююсую ;)



Моя вереснева книга Макс Кідрук "Мексиканські хроніки"

Нікого не здивую,якщо напишу,що це книга про МРІЮ
Книга,яка в мільйонний раз доводить,що до мрії треба іти ! Мрії треба здійснювати !
Бо якщо ви цього не зробите - для вас цього не зробить НІХТО
Мрії, це те, що в нас є. Мрії, це те,що робить нас щасливими людьми.. Коли є про що мріяти, коли ми мріємо - значить,ми живемо :)
Я пропоную,підняти свої ліниві дупи з дивану (хто ще цього не зробив) і гайда !
Ви як ?)

Щодо книги, то можу сказати, що я полюбила Кідрука.
Вже шукаю час і місце,де його можна буде виловити на форумі видавців:) 
Книга крута ! Історія цікавезна !
Якщо ви любите подорожувати - беріть і читайте !
Я сміялася, переживала чуть, знову сміялася.. захоплювалась :)
У кожного є своя МЕКСИКА (цитата із книги)
Дразнюся і ні слова про сюжет :)
Читайте самі :)
Точно не пошкодуєте !!!

вівторок, 10 вересня 2013 р.

Львівський ранок із дощу


Ранок із гарячих львівських обіймів,

Ранок із холодного львівського дощу..
Біля тебе,мені не потрібне снодійне
Біля тебе, мені якось зовсім не до сну..

Міцно заплутались,щоб не пропасти
Щоби всі ПАЗЛИ складались в ЗІРКИ
Дай мені ще раз в обійми упасти..
Грітись тобою.Шукати шляхи

Епітелії

Щось тихо кажеш про мої ключиці
А я тону під твоїм епітелієм
З*їдаю тебе поглядом вовчиці
І запиваю всі слова коктелями

Стискаєш міцно всі мої фаланги
Тремчу від дотиків і відчуваю смак твій
Готую нам на вечір акваланги
Вночі,у дощ, будем шукати знаки..

09/09/13

неділю, 8 вересня 2013 р.

Макс Кідрук "Бот"

Зізнаюсь чесно, не люблю фантастики та сучасних українських авторів. Ну ніяк :)
Проте, моя подруга Настя привезла її та сказала : "На, читай - вона чудова "

Я і взалась..
Ой,людоньки.. чесно,я вражена !
Це перший український технотриллер..
Не читала Кінга, проте, маю підозру, що Кідрук нічим не гірше написав в схожому стилі..

Були моменти, що я не могла відірватись.. Йдучи на Хом*як, я думала,чим все закінчиться.. Лягаючи спати, я теж думала про книгу..
Це і є показник хорошого чтива,як на мене..

І кров в жилах стигла,як то кажуть..І волосся піднімалося і мішало людям,які зі мною в маршрутках їздили..

Епічно, дочитала її якраз у ніч свого д/н )
Вражена і раджу її прочитати

В ній присутній екшн, фантастика (яка може і зовсім не фантастика,а наше майбутнє )..
Що тут казати, ідея у книги чудова..
 Ми , люди, завдяки технічному прогресу, часто не задумуємось, яким чином це може обернутися.. Якої шкоди завдати.. Яких жертв..

Схрещуючи різних тварин, - всі ЗМІ гудуть про "чупакабр".. А експерементуючи над людьми, можна створити щось куди реальніше та страшніше..

Не буде цитат, не буде змісту.. Пишу, щоб заохотити вас до прочитання і задуматись..

"Вино із кульбаб" Бредбері

Ой,вчасно у руки попадають книги. Саме ТОДІ,коли це ПОТРІБНО :)
Привезла подруга із Києва і я відразу взялась за читання.
Неймовірно-тепла книга, сповнена добра та гармонії
Якраз до читання влітку. Якраз встигла ..
Чесно,навіть переповідати сюжет не хочеться, бо мені це не вдасться ! 
Бо вона настільки чудова, що її варто читати ! :)
Дякую, Віоліні за те,що порадила книгу та відкрила у мені ще одну комірчину для радості ! :)
**
Любов – це коли хочеш переживати з кимось всі чотири пори року. Коли хочеш бігти з кимось від весняної грози під всипаний квітами бузок, а влітку збирати ягоди і купатися в річці. Восени разом варити варення і заклеювати вікна від холоду. Взимку – допомагати пережити нежить і довгі вечори..
**
Коли людині сімнадцять років, вона знає все. Та коли вона й у двадцять сім знає все, то їй так і лишилося сімнадцять.
**
Хоч би що ти робила, аби лишитися колишньою, ти однаково будеш тільки такою, яка ти є тепер, сьогодні. Час має гіпнотичний вплив. У дев'ять років людина вважає, що вона завжди була дев'ятирічна й лишиться такою довіку. У тридцять їй здається, ніби вона отак і балансує стільки років на цій прекрасній грані розквіту життя. А потім, коли тобі мине сімдесят, то ти вже назавжди, довіку будеш сімдесятирічний. Ти живеш, замкнений у цьому сьогоденні, чи то молодому, чи то старому, але іншого сьогодення тепер для тебе не існує