Не стій..

Не стій і не дивись як я горю
Або іди
або тримай сильніше
Я роздарую посмішку свою
Щоби навколо стали всі добріші

Не обирай собі легкі шляхи
І мотивуй свої думки весною
Не треба руйнувати всі замки
Я попри це залишуся з тобою

Відвідай ще мого смаку
Та обіймай сильніше і сильніше
І не дивуйся,що тримаю руку
В міцних обіймах почуваюся вільніше

Нехай весна,ще зовсім не весна
І я палаю від своїх емоцій
Моя струна розстроїлась.Сумна..
Та все чудово
Я на твоєму боці

прослухати можна тут

Трав'яний чай

Знаєш.. як би там не було
Я тепер збиратиму щоліта нам трави на чай
Така різна буває м'ята
Бери
Не втрачай

Десь над часом збирається повінь,

спантеличена жовтим дощем

Я шепочу йому свою сповідь

Накриваю світанок плечем

Незрадливими дотиками слова

Розіллю нам до сонця чаїв

До країв чути :

  "Шепчуться.

   Змова.."

Ти мій голос собі причаїв 

Серпень 2014, Збараж

сміх - гріх

Бажання близькості

Догорає час

Слова більше не описати словами

Страх істерить

і залишає нас

На білій стелі босими ногами

І сміх

І гріх

Між нами пів планети

Ніяка кока-кола не розчинить цю ерозію

Розходяться і сходяться

комети

Вдаряючись колінами

Втрачаючи ілюзію

Бажання чути

і потреба бачити

пов*язані прозорими світилами

Любити - означає всіх пробачити

Волоссям витирати ноги,

а не крилами

На межі між..

На межі між пристрастю і порно
Хтось знаходить себе
А хтось втрачає
Запам'ятай:
навіть якщо тебе беруть за горло

Без любові це все нічого не означає

На межі між садами і пустелями
Хтось воду каламутить,
а хтось від спраги помирає
Запам'ятай:
навіть якщо ти думаєш,що маєш все

Без любові це "все" нічого не означає

На межі між виходом і входом
Хтось зачинить вікно
А хтось двері відчиняє
Запам'ятай:
навіть якщо ти знайдеш рішення згодом

Без любові це все нічого не означає

Ранкова Стрічка

Я приходжу до тебе вранці

Вивертаю душу навиворіт

"На, любий, бери"

Ти, мабуть, надзвичайний коханець

Ти надійність даруєш зливами

й обіймаєш мене згори..

Ти стискаєш слова кліщатами

Ставиш підпис на моїх плечах

Терпко-тепло, мов восени

Ти деталі мої зміщатимеш,

Ти кохаєш мене у втечах,

Притискаючи до стіни..

Неважливо де чия правда

Де ховається біль та сором

Швидкоплинне усе, як час

Я готую себе на завтра

Із душею залишусь гола

Ось він ранок із стрічки

"Про нас"

мости не горять - вони тліють

Ці мости між нами
не горять,
а 100 років тліють
ці світи світами..
я не згідна втрачати надію

вже 5 років поспіль
я малюю все нові сюжети
стелю нам свіжовипрану постіль
і часто не знаю
де ти..

ці думки про весну
я спакую в червоний конверт
я тобі їх спросоння принесу
покладу на зразковий мольберт

і щоразу вдаряюся в ноти
щоб змогти описати сценарій
ти везеш мене в море stanotte
ти готуєш любові гербарій

раз на рік
восени
коли я прибуваю у місто
ти везеш мене всю до весни
і я там не знаходжу місця

я не плачу.не вмію
благаю
ти люби або просто зітри
всі світи,що з тобою - тримаю
порахуй скільки днів будеш йти

Аудіо-поезія

Попри велику емоційність і нестійкість цього дня, відпочивши від соц.мереж, я запустила свої вірші нарешті у блоги :)
Тому,бажаю приємного прослуховування і дуже хотілось би почути вашу думку,стосовно них
Адже,це дебют і певний експеремент, тому хотілось би почути думки та критику

Audio-poetry @Malynivna - Потяг
Audio-poetry @Malynivna - Відлік часу

Корона

ось мій дебют у прозі..колись написала на конкурс і сьогодні натрапила..

приємного читання:)

Корона

Осінь..Листопад.
На лавці сидять двоє,втомлені часом та відстанню. Сива голова жінки схилилась на плече співрозмовника.Вуста тихо промовили:
-Ось і зустрілись..Тепер нас звела осінь.
-Чому нас життя розлучило?Я так хотів бути з тобою..я так боявся..
-Я про тебе думала всі ці роки і молила Бога про ще одну зустріч.
-Це ж не остання наша розмова? Ми побачимся ще раз? - з тривогою в голосі запитав чоловік
-Так,побачимось - відповіла,бо не змогла збрехати

* * *
Їй було 19.Йому 29.
Він-син багатого батька, вона - пішла до них на роботу. Здавалось,жодного зв*язку між ними.
Проте,в першу зустріч,між ними щось відбулося. Він зголосився підвезти додому.Вона не змогла відмовити.Їхала,перебираючи ключі у руках,щоб приховати своє хвилювання. Він вдавав,що не помічає,хоча з перших секунд йому було все зрозуміло.Він бачив її наскрізь.
- Як тебе звуть?
- Ангеліна - ледь чутно вимовила
- Я ..я буду називати тебе Ангелом
- Чому?
- Бо ти і є Ангел

Вона зайшла в дім із загадковою усмішкою, з думками,які гнала від себе геть,ніби щось грішне.
"Так не буває.Це просто жарт.Я йому не пара" - крутилося з голові,немов мантра.
Так і заснула - збентежена та усміхнена..


Через тиждень відбулось їхнє перше побачення.

Була гроза,дощ йшов без перестанку, перебиваючи стукіт її серця.Вони об*їдались морозивом та сміялися.Він відразу купив її улюблене - горіхове.
-Звідки ти знав?
-Я знаю більше ніж ти думаєш.Ти відкрита - і дивлячись в очі,тихо добавив - і дуже красива.

Отой вкрадений поцілунок у щоку палав,наче обшпарений. Вона тримала його рукою і відчувала тепло губ.Ніяк не вірила щастю.
Так не буває..

Наступне побачення було біля річки,з міліардом зірок та світлячками. Яскраво світив місяць та шумів ліс.

Казка.
Повсідалися на капот машини та говорили про все на світі,а потім мовчали. Цього було достатньо для щастя. Він уважно глянув на неї,торкнувся її обличчя та промовив:
- У тебе є корона,але тільки я можу її бачити

Не встигла відповісти..Гарячі вуста застигли в поцілунку.Це була найсолодша та найболючіша мить цього вечора.Головою розуміла,що так не буває,а серце надялось на шматочок щастя.

"А може я вийняток?Може все у нас складеться?..Хіба закохується багатий у таку як я? Його сім*я цього не допустить"
А сама надіялась.Сяяла,тремтіла,чекала нових зустрічей.

Вони були все солодшими.Вона бачила вогонь в його очах,тепло і ніжність,бажання і страх.
Страх закохатися та знову залишитися з розбитим серцем.А він тільки що його склеїв.

Але як встояти?Як її можна не любити?Вона така дитяча та мила.Вона вірить у казку. Вірить у мене.
Так не буває.

Одного холодного вечора він їй сказав:
-Я занадто до тебе звикаю.Ти стаєш близькою.Це погано
-Чого ти боїшся?Я не зможу розбити тобі серця.Тільки ти бачиш мою корону - і пригорнулася,немов востаннє.
У відповідь,він лише її обійняв.

Згодом,він залишився сам на сам із своїм склеєєним серцем.

Бо розбите було за 2,5тисячі км від нього..




03/10/12 

про любов підліткову // про любов дорослу

Сьогодні мала мільйон часу, щоб поспостергігати та насолодитись моментами..

Концерт.
Крута музика..
Море людей..
Згадались свої перші "Нівроку" та " Висадки"..
Згадались підліткові закоханості та любові..

Дивлюсь на людей, бачу різні вікові категорії.. різні реакції та погляди
Увагу привертали підлітки :)
Закохані підлітки.

У підлітковому віці , вірять, що любов справжня і назавжди

І як чудово було спостерігати за тими щирими посмішками, очиськами ,в яких феєрверки із вогників; спраглими поцілунками та такими ніжними та обережними обіймами..
Стільки щирості та почуттів вони вкладають одне в одного.
І головне,вірять, що так буде завжди ! Що не буде проблем, сварок, розлучень.
Комусь здасться,що це наївно..
Мені здається, що це прекрасно !
Ви самі, так зараз можете  ??

А що ж дорослі ?
Сотні разів чула про страх.

Дорослі бояться кожного наступного дня, щоб не втратити ту любов і не розчаруватися знову..

Навіть коли все чудово - бояться.
Коли нема чого боятися - бояться
Коли кохають - роблять дурні вчинки і далі бояться.
Бо граблі номер 1, потім  номер 2.. і все..
Ризик ? Страх ?
Люди бояться залишатися самотніми, але так само вони бояться ділитись собою та кохати.

Здається мені,що нам є чого повчитися у підлітків..
Поки взагалі не зачерствіли,  кожен  у своїй ізольованій мушлі..