субота, 20 липня 2013 р.

про зраду

Останнім часом, часто чула розмови про зраду / коханок/ коханців

Не розумію зради.Ні моральної. Ні фізичної..
Особливо у сім*ї.
Не розумію і не хочу.
От власне, слухаючи сьогодні якийсь гурт на фестивалі - ледь знайшла візитку, щоб записати вірш, що прийшов в голову..
Тема одноіменна.

Моє розуміння. Безперспективність та слабкість..
Не маю багато слів, щоб про це говорити. Читайте самі і не зраджуйте ! Краще любіть !

Давай, побудь мені коханкою
Такою ніжною, приємною..
Лікуй мої сердечні ранки
І байдуже, що не взаємно!

Давай, побудь моєю втіхою
Щоб зранку
чи вночі.. 
Не довго..
І порятуй мене від відчаю
Я буду прикидатися знедоленим.

Я не скажу дружині про тебе ні слова
Я не люблю бачити,як вона плаче
Але я хочу, щоб ти завжди була готова
Хотіти мене і бачити

І так, між іншим, я не піду ніколи з дому
Бо я надто люблю її очі
Що ?
Ти не будеш лікувати мою втому ?
Чого ж ти, дівчинко, мене не хочеш ?

20/07/13