середу, 23 січня 2013 р.

зимове

Якщо мені щось сильно подобається - я пропускаю це через себе. Даю проливатися по кожній клітинці.Відкладаю у собі.
Сьогодні мене захопила пісня.Відчуваю у ній щирість та відчай ,а коли пісня заставляє скрутитися у калачик якийсь шматок душі - то це про щось говорить.Плюс,снігопад за вікном надихнув на написання нового вірша.
Вийшов він сумний,проте щирий. Ловила емоції із пісні,та із себе.
Читайте самі,що з того вийшло


зимове

Коли  за  вікном  беззвучно  падає  сніг
і  лунає  музика  із  самої  душі
Мені  здається,що  світ  затих
а  я  залишилась  у  білій  глУші
Коли  прокидаюся  вранці  сама
і  трохи  холодна  навколо  квартира
у  серце  крадеться  підступна  зима
вона  мої  кроки  дощем  притрусила
Коли  на  балконі  смакую  я  чай
тримаю  гаряче  крижаними  руками
я  здалеку  чую,шепоче  щось  відчай
і  я  жену  геть  його  останніми  роками
Коли  зупиняю  свій  біг  і  стою
вхопившись  руками  за  вільне  дихАння
я  бачу  у  ньому  усмішку  свою
радію  і  плачу  від  цього  -  до  рання.
Коли  за  вікном  починаються  зорі
і  сніг  перетворюється  в  білу  печаль
я  уявляю  свої  страхи  далеко  в  морі
шепочу  їм  тихе  й  холодне  "Прощай"



Немає коментарів:

Дописати коментар