зимове

Якщо мені щось сильно подобається - я пропускаю це через себе. Даю проливатися по кожній клітинці.Відкладаю у собі.

Сьогодні мене захопила пісня.Відчуваю у ній щирість та відчай ,а коли пісня заставляє скрутитися у калачик якийсь шматок душі - то це про щось говорить.Плюс,снігопад за вікном надихнув на написання нового вірша.
Вийшов він сумний,проте щирий. Ловила емоції із пісні,та із себе.
Читайте самі,що з того вийшло

зимове

Коли  за  вікном  беззвучно  падає  сніг і  лунає  музика  із  самої  душі Мені  здається,що  світ  затих а  я  залишилась  у  білій  глУші Коли  прокидаюся  вранці  сама і  трохи  холодна  навколо  квартира у  серце  крадеться  підступна  зима вона  мої  кроки  дощем  притрусила Коли  на  балконі  смакую  я  чай тримаю  гаряче  крижаними  руками я  здалеку  чую,шепоче  щось  відчай і  я  жену  геть  його  останніми  роками Коли  зупиняю  свій  біг  і  стою вхопившись  руками  за  вільне  дихАння я  бачу  у  ньому  усмішку  свою радію  і  плачу  від  цього  -  до  рання. Коли  за  вікном  починаються  зорі і  сніг  перетворюється  в  білу  печаль я  уявляю  свої  страхи  далеко  в  морі шепочу  їм  тихе  й  холодне  "Прощай"