Ось так приємно заходити в соц.мережу і побачити свій вірш у групі вдруге)
Написала я його восени,слухаючи трохи відчайдушну музику,яка надихнула мене на такі слова.
Він і став поштовхом і точкою відліку до нового перевороту в моєму житті. Тому,безсумнівно,він для мене відіграє не малу роль. В ньому присутні емоції і шматок моєї душі.
Написала я його восени,слухаючи трохи відчайдушну музику,яка надихнула мене на такі слова.
Він і став поштовхом і точкою відліку до нового перевороту в моєму житті. Тому,безсумнівно,він для мене відіграє не малу роль. В ньому присутні емоції і шматок моєї душі.
Цей потяг завезе нас в нікудИ.
Покине і поїде десь на північ
Я,як завжди не знаю куди йти
Попереду й позаду ніч нас
Чи то ламаю чужі зливи.
Неначе,я давно живу
Вже сотню років.І щасливо.
Тремтить прощання на стіні.
Висять слова на вбитих цвяхах
Я буду плакати ввісні
Хай потяг мчить по рельсах й бляхах
Я буду вірити в казки,
Хай кажуть люди,що не варто.
Я вже не дам тобі руки
Хіба,прийде велике свято.
Сміятись буду я до сліз,
Нехай всі кажуть :"Божевільна"
Та потяг десь тебе відвіз
Крикнув на вітер,що я вільна
Немає коментарів:
Дописати коментар