Вчора завершила читати наступні книги Канни Мёллер "Поздравляю, желаю счастья! і Трумен Капоте "Сніданок у Тіффані".
Не вразили вони мене так,як вражав Ремарк чи Фітсджеральд,не зачепили,як Муракамі, не розчарували,як Вишневський. Але щось лишили. Не можу сказати,що перечитаю 100% ще раз,але і не буду заперечувати,що не візьмусь ніколи.
Є такі категорії книг "для розвантаження мізків". Ці,сміло відношу туди.
Хоча,мізки у мене в порядку,але приємність від читання відчула. Я не переживала за героїв,не виписувала розумні цитати,не думала про події,а просто читала.
Канни Мёллер "Поздравляю, желаю счастья!
Прочитавши більшу половину книги,я не була вражена абсолютно.Мова йшла про шведську сім*ю.
Не вразили вони мене так,як вражав Ремарк чи Фітсджеральд,не зачепили,як Муракамі, не розчарували,як Вишневський. Але щось лишили. Не можу сказати,що перечитаю 100% ще раз,але і не буду заперечувати,що не візьмусь ніколи.
Є такі категорії книг "для розвантаження мізків". Ці,сміло відношу туди.
Хоча,мізки у мене в порядку,але приємність від читання відчула. Я не переживала за героїв,не виписувала розумні цитати,не думала про події,а просто читала.
Канни Мёллер "Поздравляю, желаю счастья!
Прочитавши більшу половину книги,я не була вражена абсолютно.Мова йшла про шведську сім*ю.
Немає коментарів:
Дописати коментар