вівторок, 15 січня 2013 р.

прочитане

Вчора завершила читати наступні книги Канни Мёллер "Поздравляю, желаю счастья! і Трумен Капоте "Сніданок у Тіффані".
Не вразили вони мене так,як вражав Ремарк чи Фітсджеральд,не зачепили,як Муракамі, не розчарували,як Вишневський. Але щось лишили. Не можу сказати,що перечитаю 100% ще раз,але і не буду заперечувати,що не візьмусь ніколи.
Є такі категорії книг "для розвантаження мізків". Ці,сміло відношу туди.
Хоча,мізки у мене в порядку,але приємність від читання відчула. Я не переживала за героїв,не виписувала розумні цитати,не думала про події,а просто читала.

Канни Мёллер "Поздравляю, желаю счастья!
Прочитавши більшу половину книги,я не була вражена абсолютно.Мова йшла про шведську сім*ю.


Элли - пятнадцатилетняя шведская девчонка из обычной сумасшедшей семьи.

Ось так вона і починається ) Значить,сім*я складається із Еллі,її старшої сестри Лу,яка хотіла покінчити із життям,та батьків,які не дуже добре живуть разом.Сюжет простий,але читається легко і не нудно. Не хочу описувати події,хоча,в принципі там є мало що описувати.
Напишу,хто вразив. Ругер - такий собі загадковий хлопець. Читаючи відгуки,хтось вважає його баламутом,хтось негідником.. А мені він сподобався.Він,як на мене,найцікавіший персонаж.Найврівноваженіший та розумний. Такий собі романтичний надихатєль,який вибивав всю дурь із голови Еллі )Не знаю,чи то я пропустила скільки йому років,чи не писало,але хід його думок мені сподобався.В них не було підліткового максималізму і наївності.
Може,у іншій історії він не викликав би у мене симпатію,але у даній - 100%.
Візьму цитату

-Но во что же еще  верить,если не в то,что можно почувствовать,подержать в руках?
-Однако чувства нельзя подержать в руках?Разве это означает,что их нет?

Дивувало,як просто всі відносяться до того,що Лу у психіатричній клініці.Ніби там їй і місце.
А загалом,книга ні про що. Читати її у підлітковому віці - чудесно би було,а зараз хочеться чогось більшого.


Трумен Капоте "Сніданок у Тіффані"
Написано цікаво: легко і невимушенно.Хочеться читати і читати.Стиль автора мені сподобався, а от сюжет не дуже вразив.Я чекала чогось більшого.До головної героїні у мене була жалість моментами.Дівчина,які живе у ілюзорному світі і будує повітряні замки.Не знає чого хоче і шукає оте "хочу" не там,де воно сховане.У її випадку точно.Більшу симпатію викликав її сусід -письменник. Не зачепила мене книга.Хіба жалість.
Але от фільм,пішла скачувати ) 

Немає коментарів:

Дописати коментар