Трапилась мені сьогодні можливість довго гуляти лісами/полями.)
Про цей похід і хочу написати)
Звісно,із фотозвітом.
Зустрілась я із Наталькою(моя студентська подруга) і її подругою Таньою)
Закупились пальним (себто,шоколадками/горішками і сочком) і вирушили у довгу путь)
Шлях лежав попри тернопільський став, за дальній пляж; далі: лісом/селом/попри рибаків і дійшли ми через півтори год до пункту призначення. У кілометражі і не скажу скільки протопали)
Дорогою зустріли очерет ) А ліс був похмурий і непривітний .Правда,після будиночка з такою усмішкою - вийшло сонечко)
Попали ми у казкове місце.Чесно)
На снігу не було кроків,він був цнотливо-чистий. Виблискував на сонці,хрустів під ногами.
Навколо,ні душі. Ліс,поле,сонце.
Зрештою,дивіться самі:
А там.. Медитували,мовчали,валялись в снігу,крутились,як сніжинки,падали у сніг,скочувались..))) Хтось,навіть на смак пробував )) Там було казково-гарно; магічно просто. Буденність залишилась за лісом.
Навіть повітря було особливим.
А так як,валялась я без фотоапарата - то відповідно фоток і немає) Покажу вам траєкторію нашого валяння )))
Так,щоб підживити інтерес і дати прямі докази,що це було кльово - зацініть мій довольний фейс )
В результаті,уги мої можна викручувати.У коридорі залишились не просто сліди,а калюжки від взуття)
Попри це було дуже тепло.Навіть жарко.
Правда,крєпатура у мене вже є )Що буде завтра - не уявляю) Заради цікавості порахувати би пройдений кілометраж)
Якби я сказала тобі "ти мені треба"
На губах присмак літа
Нехай не зустрінемся більше у снах
Бо ж стояти голій,холодно мені
