четвер, 18 липня 2013 р.
четвер, 11 липня 2013 р.
Літературне. Я.Вишневський
Поки спокійно попиваю ранкову каву з печенюшками, напишу про ще одну книгу, яку вдалось прочитати у поїзді з Києва :)
Це збірка оповідань Я.Вишневського
Чесно, після "Самотності в мережі" я дуже упереджено бралась за книгу. І може би й не узялась, якби її не порадила моя подруга, яка знає толк в літературі :)
Це збірка оповідань Я.Вишневського
"Сцени з життя за стіною"
Чесно, після "Самотності в мережі" я дуже упереджено бралась за книгу. І може би й не узялась, якби її не порадила моя подруга, яка знає толк в літературі :)
Значить, книга складається із 22 коротеньких історій із життя. Цікаво те,що історії реальні і далеко не примітивного змісту. Читати було цікаво :)
І, о свята наївність , можна легко зрозуміти, які мені найбільше сподобались :)
В принципі, раджу. Історії захоплюючі і повчальні. Може, деякі з них на міліметрик зможуть посунути ваше бачення. Чи заставлять повірити у те, в чому ви сумнівались.
І буквально 2 цитати:
Якщо мене болить душа, то я мушу відчувати її скрізь, оскільки душа знаходиться скрізь
Душу можна згинати лише до певної позиції. Потім вона просто тріскається і переламується
середа, 10 липня 2013 р.
Нічне/ Про рішучість
Без передмови
Набери мені повні груди спокою,Щоби я вагалась чи варто дихатиМожеш охрестити цю мить епохоюГоловне в цей момент не зникнутиПередай мені повні жмені відчаюНаче,я з ним ніколи не бачиласьВ цей момент я думки свої зміцнююЯ вже щастям примарним бавиласьВідроди у мені частки радостіЯ б у ній мовчки вчилася плаватиУтопила б ілюзії слабкостіНі секунди не хочу прогавити
10/07/13
Прочитане
Ще давніше дочитала 2 книги
Із книжковою дієтою покінчено :) Тепер набираю обертів,бо скучилась :))
Ото ж.. Почала із Ремарка
Радити чи ні ?..
Попри увесь трагізм .. Раджу !
Із книжковою дієтою покінчено :) Тепер набираю обертів,бо скучилась :))
Ото ж.. Почала із Ремарка
"На західному фронті без перемін"
Під враженнями я ще була не один день і власне,я не знаю,що можна написати про цю книгу.
До таких речей неможливо залишатися байдужим. Вони не можуть не зачіпати
Тому я і не знаю, як описати враження.
Пустка після прочитання і жаль до тих людей,які там були,воювали, бачили..втрачали.
Перед очима стояла та страшна картина фронту. Уява малювала своє бачення..
Молоді люди,які ніколи не побачать барв життя , яким не судилося дожити до старості.. Які змушенні вбивати для того, щоб не вбили їх.
Вдячна за те,що часі,де я живу - немає війни
Попри увесь трагізм .. Раджу !
Скільки ж все-таки горя та смутку вміщається у двох таких маленьких цяточках, що їх можна прикрити одним пальцем, - у людських очах.
- Дивно все-таки, як подумаєш, - продовжує Кропп, - навіщо ми тут? Щоб боронити свою вітчизну. Але ж французи також знаходяться тут для того. Щоб боронити свою батьківщину. То хто ж правий?
Звичкою пояснюється і наша оманлива здатність так швидко забувати. Ще вчора ми були під вогнем, а сьогодні клеїмо дурня та нишпоримо довкола в пошуках їжі, а завтра знов вирушимо до окопів. Насправді ж ми нічого не забуваємо. Поки нам доводиться бути тут, на війні, кожний пережитий нами фронтовий день лягає нам на душу важким тягарем, бо про такі речі не можна розмірковувати одразу, по свіжих слідах. Якби ми почали про них думати, спогади розчавили б нас… всі жахи можна пережити, поки ти просто підкоряєшся своїй долі, та спробуй міркувати про них, і вони тебе вб’ють
Скільки ж все-таки горя та смутку вміщається у двох таких маленьких цяточках, що їх можна прикрити одним пальцем, - у людських очах
пʼятниця, 5 липня 2013 р.
Про страх
От і прийшов півфінал поетичного баттлу. Сьогоднішньою темою - є страх
Доречна тема,я вам скажу..
Вірш написала щойно і вислала.
Дякую,моя МУЗО, що ти мене не покидаєш ! :)
Перед свіженьким,ще гарячим віршом - хотілось би розгорнути цю тему.
В принципі, не так давно я її зачіпала тут про щастя і страх .
Знаєте,все таки,справа у нашій голові.
І поки ви собі не дозволите дихати на повні груди - толку не буде..
Я теж жива людина.Теж боюся
Але тільки відчуваю страх,морально себе доводжу до внутрішньої "істерики",лиш би перестати боятись. Лиш би позбутися страху.
Він тормоз.. Він не дає нам отримати те,про що ми мріємо ! Не дає нам рухатись..
Боятися - це наш СВІДОМИЙ вибір..
Задумайтеся
А тепер і віршик ) Чого,я власне,і прийшла сюди :)))
Доречна тема,я вам скажу..
Вірш написала щойно і вислала.
Дякую,моя МУЗО, що ти мене не покидаєш ! :)
Перед свіженьким,ще гарячим віршом - хотілось би розгорнути цю тему.
В принципі, не так давно я її зачіпала тут про щастя і страх .
Знаєте,все таки,справа у нашій голові.
І поки ви собі не дозволите дихати на повні груди - толку не буде..
Я теж жива людина.Теж боюся
Але тільки відчуваю страх,морально себе доводжу до внутрішньої "істерики",лиш би перестати боятись. Лиш би позбутися страху.
Він тормоз.. Він не дає нам отримати те,про що ми мріємо ! Не дає нам рухатись..
Боятися - це наш СВІДОМИЙ вибір..
Задумайтеся
А тепер і віршик ) Чого,я власне,і прийшла сюди :)))
Страх – це панацея, коли варто бути сміливим
Коли приймаються важливі рішення
Із страхом ти ніколи не будеш щасливим
Це не дасть твоєму духу зміцнення
Страх паралізує та штовхає на негідні вчинки
Чи на те,про що будеш шкодувати
Насправді,немає жодної поважної причини
Щоб цей страх у себе впускати
Страх – це вибір. І він перед нами
Як боїшся – втрачаєш і краю нема..
Ладен землю ти гризти зубами
Бо із страхом НЕ щастя.
Із страхом – убивча зима
Досить плакати,думати,злитись
Геть страхи! І нехай розквітає любов
Ти ж ніколи не зможеш спинитись,
А із страхом не підеш ні кроку..
Не кажи,що ти цього не знав ?
Нічне / романтичне
Розчини мене, неначе
ти завтра зникнеш
Розчини,як цукор
розчиняєш у воді
Збережи мене, неначе
до мене не звикнеш
Збережи… на флеш-пам*яті чи просто
в собі
Розчини ,я
хотіла б нарешті скоритися
І тримай, і
тримай .. наче я утечу
Із теплом мені
зовсім не важко змиритися
Просто,коли стає
холодно – я тремчу
Розчини,бо не
сила мені ухилятися
Не зникай – я шалено
не хочу закритись в собі
Я вже навіть
готова перестати боятися
Тільки лиш
розчини
І тримай ..у тобі..
середа, 3 липня 2013 р.
Про свободу дій :)
Звісно, в поїзді,по дорозі із Києва та післяконцертних емоцій, я написала щось схоже на вірш )
Хочете ?)))
У підсумку хочу побажати вам ВДАЛОГО ВИБОРУ ТА ЩАСТЯ : )
Хочете ?)))
Відчуття внутрішньої свободи - неймовірне..
Коли береш валізу
і спонтанно їдеш геть..
Коли сам вирішуєш,що тобі їсти
Де сісти
чи в яке місто
Хто тебе чекає..і де
Коли вдається дихати на повні груди
від радості..
Спокійно чи шалено
Коли божевілля -
це вибір
Взаємний чи невзаємний
Коли щастя вимірюється
концертами
жартами
смачними запіканками
літніми ночами
та філіжанками кави ..
Коли насправді,
все просто
Коли є коло друзів
коло вподобань
та оптимізму..
і неймовірно високий рівень
Реалізму.
Відчуття внутрішньої свободи -
це неймовірно
Бо вибір,як відомо,
завжди робимо ми..
Це безсумнівно :)
30/06/13
У підсумку хочу побажати вам ВДАЛОГО ВИБОРУ ТА ЩАСТЯ : )
Підписатися на:
Дописи (Atom)




