un bicchiere di neve

в нас на двох лише одна склянка снігу
кілька віршів
трохи музики і 
кілометри доріг
Нам не холодно
Над головою падають зорі
падають мрії
і всього один останній поцілунок
щоб перетворити сніг у воду
щоб перетворити море в океан
щоб перетворити любов в свободу
щоб сказати: " я тебе ніколи не віддам"

Не стій..

Не стій і не дивись як я горю
Або іди
або тримай сильніше
Я роздарую посмішку свою
Щоби навколо стали всі добріші

Не обирай собі легкі шляхи
І мотивуй свої думки весною
Не треба руйнувати всі замки
Я попри це залишуся з тобою

Відвідай ще мого смаку
Та обіймай сильніше і сильніше
І не дивуйся,що тримаю руку
В міцних обіймах почуваюся вільніше

Нехай весна,ще зовсім не весна
І я палаю від своїх емоцій
Моя струна розстроїлась.Сумна..
Та все чудово
Я на твоєму боці

прослухати можна тут

.. А крила має..

Монолог - діалог

Ми втомились чекати

Крига просить тепла -

крила вчаться літати

Може край океану очистить сумління ?

Я втрачаю свідомість - 

ти втрачаєш коріння

Між лопатками повені знайдених знаків

Я втомилась просити - 

ти втомився літати

Залатай !

Malynivna - Залатай

Залатай моє сумління своїми рядками
божевільними нотами, що втікають із губ
я з тобою відмовлюся навіть від кави
замість неї - відчиню нам двері.
До згуб..

Всі слова - безкоштовні.Навіщо нам спати ?
Ти бери мою руку і йдемо до хмар
Можеш подумки пісню мені заспівати
Відчуваю вустами то холод, то жар

Вдячна сонцю за сяйво,що нас огортає
Ця весна, наче пісня
А пісня - душа
Десь між вітром вночі я тебе обіймаю
Будь зі мною завжди
Я втомилась сама !

послухати аудіо

Раб

Спати на прозорих покривалах

Заливати соромом ріки

Бігти без зупину

Без привалу

Впасти на заплакані повіки

Без мети так байдуже живеться

Наче раб,затравлений казками

Без мети - це ніби як без серця

А як з серцем - то хіба шматками

Не кричи у морі про озера

Не топчи ногами по живому

Не шукай між каменями зерна

А як страшно - не кажи нікому

Трав'яний чай

Знаєш.. як би там не було
Я тепер збиратиму щоліта нам трави на чай
Така різна буває м'ята
Бери
Не втрачай

Десь над часом збирається повінь,

спантеличена жовтим дощем

Я шепочу йому свою сповідь

Накриваю світанок плечем

Незрадливими дотиками слова

Розіллю нам до сонця чаїв

До країв чути :

  "Шепчуться.

   Змова.."

Ти мій голос собі причаїв 

Серпень 2014, Збараж

Forest

Перед очима forest

На годиннику summer

Ми наминаємо серпневі кавуни

І ще game зовсім не over

І ще так далеко до зими..

І ключик свідомосі вже є в руках

Натисну на "play"

і світ зоресяє

Шукаю оазис в обірваних снах

Він пісню заграє і пообіцяє

Чи freedom

Чи silence

Усім по-одному

Бери нам іще шматок кавуна

Ми power

Ми balance

Не тягне додому

Мій дім - це на плечах велична гора

Серпень 2014, Усть-Чорна

фото Анастасія Коп'як