пʼятниця, 5 вересня 2014 р.

Усть-Чорна День 5.

Наш ранок почався з Валєри..
Я знаю, вам вкрай важко уявити як це
Особливо, коли ми не знаємо жодних Валєр :))
Прокидаємося .. і з самого ранку в нас гість.. Так-так, представився він Валєрою і запитав чи ми готові їхати. Куди-що-як він не розповів, просто загадково посміхнувся і залишив свій номер телефону на випадок коли будемо вже готові :)
Мушу зізнатись, що у готовність ми так і не прийшли, проте в останній день нашого перебування в Усть-Чорній, він повернувся і розповів про себе все-все-все :)
Та про це потім ..У розповіді про 9 день
Так от :)
П'ятого дня ми освіжались ( знову-знову )
Лиш цього разу більш пасивно :)

Основним планом була міні-фотосесія при в'їзді у село. Куди ми успішно прибули на мотоциклах
(пишу це, щоб ви собі не думали, що все було так просто, бо назад ми були вимушені йти пішки через всееее село )


  Знімків наробили мільйон. Спека підступно підштовхувала все ближче до води.
Знайшовши прекрасну галявинку та знявши з себе все зайве - ми пішли купатися у річці. 
Ох, як це божественно ! :) Спробуйте негайно ! :)
фоток не буде

А наступні кілька годин ми банально, зате таааак релаксово валялися на березі і просто слухали шум вітру.. Ех, романтика

Я навіть кілька рядків віршованих написала. Поділитись ?;) 
Безвимірні ідеальності шуму води І вітер відносить мене в полонини Побудь ще зі мною й нікуди не йдиЯ з трав нам зготую всесвітні картини..
Безвимірні ідеальності шуму води

Через деякий час, хтось почав нити, що хоче їсти-спати-нудно-їдемо додому-і т.д
Їй ще вдалося поїхати додому, а ми були змушені йти пішки, оскільки транспорт трішки заглючив )
Дорога була невимовно довга та спекотна. На узбіччі паслися овечки, діти дзвінкими голосами запитували:
- Ви ся купали ? Вода зимна ?
А в нас навіть не було сил "йо-кнути" як годиться  і ми просто "такали" по-нашому - по-тернопільському

Приємна втома, розігріті посмішки робили нас дуже щасливими



***
Поки дівчата відпочивали та відсипались, ми з Траяном вирішили пошукати ще пригод, а то нам вічно мало :)
Побродили темним лісом, назбирали пакет трав і потрапили у пастку часу.
В самісінькому центрі Усть-Чорної стоїть лавка-трансформер. Або лавка, яка деформує час
Я ні краплі не перебільшую :)
Повірте, з вікна за нашими спинами долинала така музика, що ми були далеко не в 2014році ) .
Мені не шкода - ось підбірка:


Звуки змішувались із дивними трансляторами дивних голосів.. І лиш запах ладану, який чітко відчувався з вікна гіпнотизував значно більше за музику..

Далі буде..