середа, 3 вересня 2014 р.

Усть-Чорна. День 4

Ранок четвертого дня в Раю, я проводила, як годиться, за чашкою (читайте: каструлею) чаю (так-так, каву я кинула пити ) та в альтанці, над якою смішно звисали ще зелені грона винограду та неспілі яблука.
Поки всі додивлялися ранкові сни під шум гірської річки, я подумки дякувала горам за щастя, насолоджувалась кожним подихом того свіжого, особливого повітря.



І байдуже, що в мене не було натхнення, не було бажання навіть брати ручку в руки. Йому на заміну прийшло таке безмежне щастя, що треба було трохи часу щоб усвідомити його.
Коли я вперше приїхала в Карпати - сказала єдине: " Це мій другий дім"
Той ранок четвертого дня став ще одним доказом цього. Байдуже, що такі от речі доказів не потребують :)


Ох, і активний в нас видався день після такого спокійного ранку :)
Почався він із походу лісом на закинуту відпочинкову базу "Ялинка". В радянські часи "Ялинка" була найпрестижнішою туристичною базою в Усть-Чорній. Хто зна, може і у всьому Тячівському районі :)

/Досі знаходжу на сайтах інформацію про діяльність цієї бази. Насправді, це не так. Вона давно закинута, забута і в межах 500м від неї - жодної туристичної активності/

Лісом ми традиційно збирали грибочки. Олка - героїня того дня, бо знайшла білі гриби прямо посеред дороги :)

Дорога була надзвичайно щедрою на краєвиди. Та зрештою, хіба в Карпатах буває навпаки ?:)
 


Стара, закинута колиба. 
Звучить не надто легендарно, але тут колись працювала співачка Йолка

Відчувши себе на мить героями фільму про закинуті міста, ми пішли відчувати себе ще й героями-амазонками.
Побачивши, куди ми прийшли, твоє "наших" відразу відсіялось і повернулись додому :) 

Без ключів від хати (які були у мене в наплічнику) хехе :)

А нам захотілось дослідити гірську річку та знайти прекрасну лагуну, де можна влаштувати майже американські гірки.
Оскільки стежок та доріг там не було, ми звісно (хто б сумнівався), пішли річкою убрід до бажаної цілі.
Екстремальненько, скажу я вам :)
Кеди слизькі, води моментами було по коліна.( а щоб ви не забували, річка то гірська і температура там далеко не +10 )  і вхопитися не було за що
Та ми йшли, брели, пливли і отримували від цього надзвичайну насолоду )





Окрім краси, ми знайшли дивовижний гриб - "оленячі ріжки".
Вони(ріжки) виявились дуже смачними )


Йшли ми десь 2 км річкою. Та врешті решт, знайшли лагуну. Там дійсно надзвичайно чиста та прозора вода, ще й атракціон можна собі влаштувати, сівши на круглий камінь і з'їхати у воду.



Біля лагунки ми знайшли дядечка, через якого, власне , провтикали її відразу ) Та він потім зник, оскільки рибу там ловити заборонено. А нащо йому незнайомі три свідки ? :) 

Ну і я тішуся :)
 

В той момент, коли ми пройшли повз лагуну,не помітивши її за дядечком, нам зателефонували місцеві друзі і через 5 хв приєдналися до нас. Яке ж було наше здивування, коли нам повідомили, що до лагуни можна було легко дійти лісом від "Колиби" за 10хв :)

Та хіба ми б відчули весь спектр насолоди, якби пішли коротшим шляхом ?
Однозначно - ні :)

На завершення покажу нашу "найвдалішу" фото з Настьою :) 
Після довгої (читайте : мокрої) дороги :)

Традиційно вже підкріплю фото нашої вечері, цитатою, яку Траян вдосконалив :)


Чим би сироїди не тішились - лиш би не м'ясо (с)


Далі буде ..