Магія Карпат. Вірш 3/4/5

Рими, 
мов той серпневий зорепад
Мені на подушку лягають
Зірки рахую 6-ий рік підряд
Вони мене щоночі обіймають

Зірки,мов чай-зігріють без питань
І вислухають мовчки
Без образ
Я не люблю казати "перестань"
Та якщо кажу- 
То забудь про нас

***

Пірнаю в обійми

Так тепло й спокійно

Тримайте. Кохайте

У гір запитайте

Куди пішло літо

Чи буде зима

Я в осінь вже вдіта

Я в гори втекла

****

Дивись у внутрішню безодню

Шукай там спокій-

Він живий

Якщо не завтра-

То сьогодні

Мене ретвітне

Голос твій :-)

Магія Карпат. Вірш 2

Якщо ти станеш моїм човном - 
я дозволю вести себе у всіх напрямках світу..

Якщо ти станеш моїм вином - 
я почну тебе пити..і навіть любити

Якщо ти будеш тримати тепло - 
я зможу гріти теплом пів світу..

Якщо ти станеш моїм добром -
навіть узимку ростимуть квіти..

Якщо ти станеш моїм дощем  -
я ніколи не придбаю парасолю

Тоді .. ти станеш моїм плащем - 
Ми разом надто цінуєм волю

26/08/13 

Магія Карпат. Вірш 1

Для мене завелика ця кімната
Сховалася в куток,
Спиною до Карпатських гір

Не вимикаю світла,
бо боюся..
Накликати думок, що знов нароблять дір

Для мене замаленький дикий простір
Я дихаю на повні груди -
це свобода

В мені ніколи не буває злості..
В мені живе любов
В мені живе турбота

26/08/13

Дощове

Знайшла віршик у блокноті
// Писався під котрийсь серпневий дощик
Так як, дощі зараз атакують,тому якраз в тему :)

Дощ заливає очі

Дощ пересушить губи

Дощ обіймати  і ніжити хоче,

Наче осіння,спокуслива згуба

Дощ,безперечно красивий

Дощ, неймовірно смачний

Дощ часто просить пробачення в зливи

Злива розлила любов

Дощ сумний

миттєве/секундне

я боюся піти не туди

і боюсь помилитися знову

наче снігом замело сліди

наче снігом замело розмову..

я,неначе розбита стіна

я, неначе заклеєна ваза

я боюсь залишатись сама

я боюсь залишатися разом..

я розбита і зібрана в пазл

я стурбована наче те море

може краще стрибнути відразу

все зібрати й поїхати в гори

цього літа..

Цього літа усе, як в кіно:

Драма, мило і трохи комедії

Навіть думка була:НЛО

Щоб сховати серцеві трагедії

Цього літа усе, як в казках

Відьми, принци і яблука-вбивці

Я давно вже тримаю себе у руках

Час від часу, ховаючи сумніви в скриньці

Цього літа усе, як в книжках

Переплетення, тексти і вступи

Я шукаю підказки в обірваних снах

Я шукаю у снах твої губи

/ чи згуби.

про осінь

В повітрі вже пахне осінню

Манірними зрадами, відчаєм

Загадковими посмішками,мріями

Інколи,трішки скаліченими

Хапаю вустами цей холод

Здригаюсь, бо надто пекучий

Мій сум пропорційно вимірює втому

І спить безпробудно.Хитрющий

Торкає повільно і ніжно

Не зовсім слідкує за нотами й темпом

Цей вітер живе у гірського підніжжя

Ховає мене у осінь

Приносить сюди мольберти

тахікардія

Тримаю в руках    кожне сказане слово

Тримаю у пам*яті, ті що німі

Сама я дивуюсь, чому я готова

Віддати себе у руки твої

Я пишу вірші і ховаю від себе

Від тебе ховаю..щоб ти не впізнав

Хоча, я надіюсь, що ти бачиш небо

І бачиш себе у моїх віршах

Ці дивні думки,що все буде як треба

І сумніви всі позникали у мить..

О Боги, у мене шалена потреба

Прокинутись й бачити,як він ще спить.